Короткий зміст Пані Бовари (Гюстав Флобер) – Флобер Г

 

Молодий лікар Шарль Бовари вперше побачив Емму Руо, коли його. викликали на ферму її батька, що зламав ногу. На Еммі було синє вовняне плаття із трьома оборками. Волосся в неї каштанові, погляд більших чорних очей прямій і відкритий

Шарль до цього часу вже був одружений на виродливій і сварливій удові, що йому посватала матір через придане. Перелом у папаши Руо виявився легенею, але Шарль продовжував їздити на ферму. Ревнива дружина з’ясувала, що мадемуазель Руо вчилася в монастирі урсулинок, що вона «танцює, знає географію, малює, вишиває й бриньчить на фортепьяно. Ні, це вуж занадто!». Вона переводила чоловіка докорами

Однак незабаром дружина Шарля зненацька померла. І через якийсь час він женився на Еммі. Свекруха поставилася до нової невістки холодно. Емма стала пані Бовари й переїхала в будинок Шарля в містечко Тост. Вона виявилася прекрасною господаркою. Шарль боготворив дружину. «Увесь світ замикався для нього в межі шовковистого обхвату її платтів». Коли після роботи він сидів у порога будинку в туфлях, що вышитых Еммою, то почував себе нагорі блаженства

Емма ж на відміну від його була повна сум’яття. До весілля вона повірила, що «те чудове почуття, що вона дотепер уявляла собі у вигляді райського птаха, злетіло, нарешті, до неї», але щастя не наступило, і вона вирішила, що помилилася

У монастирі вона пристрастилася до читання романів, їй хотілося, подібно улюбленим героїням, жити в стародавньому замку й чекати вірного лицаря. Вона виросла із мрією про сильні й гарні страсті, а дійсність у глушині була так прозаїчна! Шарль був відданий їй, добрий і працьовитий, але в ньому не було й тіні героїчного. Мова його «була плоскої, точно панель, по якій низкою тяглися чужі думки в їхньому буденному одязі… Він нічому не вчив, нічого не знав, нічого не бажав».

Один раз у її життя вторглось щось незвичайне. Бовари одержали запрошення на бал у родовий замок маркіза, якому Шарль удачливо видалив нарив у горлі. Чудові зали, знатні гості, вишукані страви, захід квітів, тонкої білизни й трюфелів – у цій атмосфері Емма випробувала гостре блаженство. Навесні чоловіки Бовари переїхали в містечко Ионвиль під Руаном. Емма на той час уже чекала дитини

Це був край, де «говір позбавлений характерності, а пейзаж – своєрідності». У той самий година на центральній площі зупинявся вбогий диліжанс «Ластівка», і його кучері роздавали жителям згортки з покупками. У те саме час все місто варило варення, запасаючись на рік уперед. Усі знали всі й судачили про всім і вся. Бовари були уведені в тутешнє суспільство. До нього ставилися аптекар пан Омі, особа якого «не виражало нічого, крім самозакоханості», торговець тканинами пан Лере, а також священик, поліцейський, трактирниця, нотаріус і ще кілька осіб. На цьому тлі виділявся двадцятилітній помічник нотаріуса Леон Дюпюи – білявий, із загнутими віями, боязкий і соромливий. Він любив почитати, малював акварелі й бриньчав на піаніно одним пальцем. Емма Бовари вразила його уяву. З першої бесіди вони відчули друг у другу родинну душу. Обоє любили поговорити про піднесений і страждали від самітності й нудьги

Емма хотіла сина, але народилася дівчинка. Вона назвала її Бертою – це ім’я вона чула на балі в маркіза. Дівчинці знайшли годувальницю. Життя тривало. Папаша Руо надсилав їм по весні індичку. Іноді відвідувала свекруху, що корила невістку за марнотратність. Тільки суспільство Леона, з яким Емма часто зустрічалася на вечірках в аптекаря, скрашувало її самітність. Парубок уже був палко закоханий у неї, але не знав, як порозумітися

«Емма здавалася йому настільки доброчесної, настільки неприступної, що в нього вже не залишалося й проблиску надії». Він не підозрював, що Емма в душі теж жагуче мріє про нього. Нарешті помічник нотаріуса виїхав у Париж продовжувати утворення. Після його від’їзду Емма впала в чорну меланхолію й розпач. Її роздирали гіркота й жаль про щастя, що не відбулося

Один раз на прийом до Шарлю прийшов поміщик Родольф Буланже. Сам він був здоровий як бик, а на огляд привіз свого слугу. Емма відразу йому сподобалася. На відміну від боязкого Леона, тридцатичетырехлетний холостяк Родольф був досвідченим у відносинах з жінками й упевненим у собі. Він знайшов шлях до серця Емми за допомогою мрячних скарг на самітність і нерозуміння. Через якийсь час вона стала його коханкою. Це трапилося на верхівковій прогулянці, що запропонував Родольф як засіб поправити здоров’я, що похитнулося, пані Бовари.

Емма віддалася Родольфу в лісовому курені, безвольно, «ховаючи особу, вся в сльозах». Однак потім пристрасть спалахнула в ній, і чарівно – сміливі побачення стали змістом її життя. Вона робила Родольфу дорогі подарунки, які купувала все в того ж Лере потай від чоловіка. Чим більше привязывалась Емма, тим більше остигав до неї Родольф. Вона торкала його, вітрогона, своєю чистотою й простодушностью. Але найбільше він дорожив власним спокоєм. Зв’язок з Еммою могла ушкодити його репутації. А вона поводилася надто нерозважливо.

Аптекар Омі значився в Ионвиле поборником прогресу. Він стежив за новими віяннями й навіть друкувався в газеті «Руанский світоч». Цього разу їм опанувала думка про добуток в Ионвиле однієї новомодної операції, про яку він віднімав у хвалебній статті. Із цією ідеєю Омі насел на Шарля, переконуючи його й Емму, що вони нічим не ризикують. Вибрали й жертву – конюха, у якого було вроджене скривлення стопи. Навколо нещасного утворилася ціла змова, і зрештою він здався. Після операції схвильована Емма зустріла Шарля на порозі й кинулася йому на шию

Увечері чоловіки жвавий будували плани. А через п’ять днів конюх став умирати. У нього почалася гангрена. Довелося терміново викликати «місцеву знаменитість» – лікаря, що обізвав всіх бовдурами й відрізав хворому ногу до коліна. Шарль був у розпачі, а Емма згоряла від ганьби. Несамовиті лементи бідолахи конюха чув все місто. Вона ще раз переконалася, що її чоловік – заурядность і незначність. У цей вечір вона зустрілася з Родольфом, «і від палкого поцілунку вся їхня досада станула, як сніжний кому».

Вона стала мріяти про те, щоб назавжди виїхати з Родольфом, і нарешті заговорила про цьому всерйоз – послу сварки зі свекрухою, що приїхала в гості. Вона так наполягала, так благала, що Родольф відступив і дав слово виконати її прохання. Але її чекав удар: напередодні від’їзду Родольф передумав брати на себе такий тягар. Він твердо вирішив порвати з Еммою й послав їй прощальний лист у кошику з абрикосами. У ньому він також сповіщав, що їде на час

…Сорок три дні Шарль не відходив від Емми, у якої почалося запалення мозку. Тільки до весни їй стало краще. Тепер Емма була байдужа до всього на світі. Вона захопилася добродійністю й звернулася до Бога. Здавалося, ніщо не може неї пожвавити. У Руане в цей час гастролював знаменитий тенор. І Шарль, за порадою аптекаря, вирішив повезти дружину втеатр.

Емма слухала оперу «Лючия де Ламермур», забувши про усім. Переживання героїні здавалися їй схожими з її борошнами. А в антракті її чекала несподівана зустріч із Леоном. Тепер він практикував у Руане. Вони не бачилися три роки й забули один одного. Леон був уже не колишнім боязким юнаком. «Він вирішив, що настав час зійтися із цією жінкою», переконав пані Бовари залишитися ще на один день, щоб знову послухати Лагарди. Шарль гаряче його підтримав і виїхав в Ионвиль один

…Знову Емма була улюблена, знову вона безжалісно обманювала чоловіка й смітила грошима. Щочетверга вона їхала в Руан, де нібито брала уроки музики, а сама зустрічалася в готелі з Леоном. Тепер вона виступала як спокушена жінка, і Леон був цілком у її владі. Тим часом хитрун Лере прийнявся наполегливо нагадувати про борги. По підписаних векселях нагромадилася величезна сума. Бовари загрожувала опис майна. Жах подібного результату неможливо було представити. Емма кинулася до Леона, але її коханий був легкодухий і боягузливий. Тоді неї осінило – Родольф! Адже він давно повернувся до себе в маєток. І він багатий. Але колишній її герой, спочатку приємно здивований її появою, холодно заявив: «У мене таких грошей ні, пані».

Емма вийшла від нього, почуваючи, що божеволіє. Із працею добрішала вона до аптеки, прокралася наверх, де зберігалися отрути, знайшла банку з миш’яком і відразу проковтнула порошок…

Вона вмерла через кілька днів у страшних мученнях. Шарль не міг повірити в її смерть. Він був повністю розорений і вбитий горем. Остаточним ударом стало для нього те, що він знайшов листи Родольфа й Леона. Занепалий, оброслий, неохайний, він бродив по будинку й плакав ридма. Незабаром він теж умер, прямо на ослоні в саду, стискаючи в руці пасмо Зиміних волосся. Маленьку Берту взяла на виховання спочатку мати Шарля, а після її смерті – стара тітка. Папашу Руо розбив параліч. Грошей у Берти не залишилося, і вона змушена була піти на прядильну фабрику. Леон незабаром після смерті Емми вдало женився. Лере відкрив новий магазин. Аптекар одержав орден Почесного легіону, про яке давно мріяв. Всі вони дуже превстигли

Емма Бовари – дружина провінційного лікаря. Вона виросла й живе в дрібнобуржуазному середовищі, але тяготиться її вульгарністю й намагається будувати своє життя по зразках романтичної літератури. Не вдоволена своїм люблячої, але недалеким чоловіком Шарлем Бовари, вона пускається в любовні авантюри, несвідомо дотримуючись сценаріїв те шаленої байронічної пристрасті (зв’язок з фермером Родольфом Буланже), те сентиментального «спорідненості душ» (зв’язок із клерком нотаріуса Леоном Дюпюи).

Максималізм Э. у розігруванні своїх літературних ролей приводить у жах її обачних коханців, і ті відступають перед непоправними кроками, які вона намагається їм нав’язати. Ідеальні устремління Э. мають і соціальний зміст – всупереч убогості свого міщанського побуту й буржуазній етиці накопичення вона намагається поводитися як аристократка, що не вважає грошей; цим користується місцевий лихвар Лере, що поступово втягує її в борги й доводить до руйнування, за яким неминуче повинне піти розкриття її подружньої невірності. Після марних спроб домогтися допомоги від своїх колишніх коханців Э. кінчає самогубством; через якийсь час слідом за нею вмирає й Шарль, що залишився вірним пам’яті дружини

Переказ зберіг легендарну фразу Флобера: «Емма – це я», однак його переписка містить і інші оцінки, наприклад: «Це натура у відомій мері зіпсована, жінка з перекрученими поданнями про поезію й з перекрученими почуттями». Малюнок образа пані Б. будується саме на цьому протиріччі між авторським співчуттям її переживанням і безжалісній критиці її ілюзій; дистанція між автором і персонажем підкреслюється прийомом невласно – прямої мови й іншими подібними стилістичними прийомами, що оголюють несправжній, позиковий характер цінностей, на які опирається героїня

Омэ – аптекар з нормандського містечка Ионвильл Абэи, у якому розгортається основна частина дії роману. По сюжеті О. – особа практично бездіяльне, але він постійно перебуває поруч із основними подіями й побічно, як би ненавмисно впливає на них. Він переконує Шарля Бовари заради слави зробити ризиковану хірургічну операцію, що закінчується ганебною невдачею й остаточно компрометує лікаря в очах дружини; він сприяє, не знаючи про їхні відносини, зустрічам Емми Бовари з її коханцем; він, знов – таки мимоволі, підказує їй спосіб самогубства, і саме в його лабораторії вона знаходить отруту. Головне ж – О. безупинно коментує що відбувається, так що його участь у романі в цілому носить скоріше символічний характер. О. – один з основних, хоча й неофіційних стовпах ионвильского суспільства. Його аптека описується як одна з головних визначних пам’яток містечка поряд зі стародавньою церквою

Відправляючи скромну посаду аптекаря, комічно неосвічений у медицині, він проте має більшу лікарську практику, а спроби залучити його до відповідальності за незаконне лікування не приводять ні до чого. О. становить конкуренцію дипломованим лікарям і лікарям і одного за іншим виживає їх з містечка. Друкуючи статті в руанской газеті, він навіть впливає на рішення місцевої влади й наприкінці роману одержує давно жаданий їм орден Почесного легіону

Піднесення й благополуччя О. контрастують із катастрофою сімейства Бовари. О. – глашатай буржуазного прогрессизма, карикатурно споганеної просвітительської ідеології XVIII в. Найбільш очевидна його функція в романі – вирікати «прописні істини», відстоювати поверхневий антиклерикалізм, практицизм, віру в могутність науки й промисловості

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы