Короткий зміст Виндзорские намешницы Шекспір

У цій п’єсі знову з’являються товстий лицар Фальстаф і деякі інші комедійні персонажі «Генріха IV» – суддя Шеллоу, пихатий забіяка Пістоль, бешкетний паж Фальстафа п’яниця Бардольф. Дія відбувається в місті Виндзоре й носить відверто фарсовий характер.

Перед будинком Пейджа, богатого виндзорского городянина, розмовляють суддя Шеллоу, його придуркуватий і боязкий племінник Слендер і сер Хью Эванс, пастор, уродженець Уельсу. Суддя перекручує латинь, а Эванс – англійська мова. Шеллоу кипить гнівом – його образив сер Джон Фальстаф. Суддя хоче скаржитися на кривдника в королівську Раду, пастор умовляє його скінчити справу миром і намагається перемінити тему розмови, пропонуючи судді влаштувати весілля племінника з дочкою Пейджа. «Це краща дівчина на світі! – говорить він. – Сімсот фунтів стерлінгів чистими грошима й багато фамільного золота й срібла…» Шеллоу готовий зайти для сватовства в будинок до Пейджу, хоча там і перебуває сер Джон. Пейдж запрошує джентльменів у будинок. Він обмінюється незграбними люб’язностями із суддею й бажає примирити суддю з Фальстафом. З’являється сам товстий лицар, як завжди в оточенні дармоїдів. Вони потішаються над суддею і його племінником. Привітний хазяїн кличе всіх обідати. Його дочка Ганна заговорює зі Слендером, але той губиться й несе сущу нісенітницю. Эванс посилає Симпла, слугу Слендера, з листом до миссис Куикли, що живе в служінні в лікаря – француза Каюса. У листі – прохання замовити Ганні слівце за Слендера.

У готелі «Підв’язка» сер Джон скаржиться хазяїнові на безгрішшя. Він змушений розпустити «свою свиту». Хазяїн випробовує іронічну симпатію до старого гуляці. Він готовий взяти в слуги Бардольфа, доручити йому цідити й розливати вино. Бардольф дуже задоволений. Пістоль і Їм балагурять зі своїм заступником, але відмовляються виконати його доручення. Воно й справді досить сумнівної властивості. Фальстаф із властивим йому зарозумілістю вирішив, що в нього закохані дружини двох поважних виндзорских городян – Пейджа й Форда. Але його залучають не самі дами (обидві вже підтоптаний), а можливість із їхньою допомогою запустити руку в гаманці їхніх чоловіків. «Одна буде для мене Ост – Індією, інша Вест – Індією…» Він пише листи обом і наказує Пістолю й Ниму віднести їхнім адресатам. Але приживалы комизяться. «Як! Звідником мені стати? Я – чесний воїн. / Клянуся мечем і тисячею чортів», – викликує у властивій йому пишній манері Пістоль. Їм також не хоче вплутуватися в сумнівну витівку. Фальстаф відправляє з листами пажа й жене обох шахраїв. Ті ображені й вирішують видати сера Джона Пейджу й Фордові. А вуж ті нехай самі з ним розправляться.

У будинку доктора Каюса Симпл передає миссис Куикли лист від Эванса. Жвава служниця запевняє його, що обов’язково допоможе Слендеру. Зненацька вертається сам доктор. Симпла ховають у прикомірок, щоб не прогнівати запального француза. Однак Симпл все – таки попадається. Каюс довідається про характер що виконується Симплом доручення. Доктор, безбожно перекручуючи англійську мову, вимагає папір і швиденько пише пасторові виклик на двобій. Він адже сам розраховує на на Ганну. Миссис Куикли завіряє хазяїна, що дівчина без розуму від нього. Коли Симпл і доктор ідуть, до миссис Куикли є ще один відвідувач. Це молодий дворянин Фентон, закоханий у Ганну. Куикли і йому обіцяє допомогти домогтися прихильності улюбленої й охоче бере гроші.

Миссис Пейдж читає лист Фальстафа. Вона так обурена розпустою старого джиґуна, що готово внести в парламент білль про винищування чоловічої статі. Її збурювання ще збільшується, коли з’являється миссис Форд і показує таке ж точно лист, але адресоване їй. Подруги зло вышучивают сера Джона, його зовнішність і поводження. Вони вирішують провчити жирного залицяльника, а для цього подать йому деякі надії й подольше водити за ніс. Тим часом Пістоль і Їм розповідають чоловікам гідних дам про задуми сера Джона щодо їхніх дружин і гаманців. Розважливий містер Пейдж цілком довіряє своїй подрузі. Але містер Форд ревнивий, і його гризе сумнів. З’являється хазяїн готелю в супроводі судді Шеллоу. Шеллоу запрошує обох джентльменів піти подивитися на дуель між доктором Каюсом і сером Хью. Справа в тому, що веселий хазяїн «Підв’язки» повинен бути на ній секундантом. Він уже призначив для дуелі місце – кожному із супротивників своє. Форд просить хазяїна представити його Фальстафу як містера Брука. «Під ім’ям Брука, як під маскою, я вивідаю все в самого Фальстафа», – говорить він.

Миссис Куикли є до сера Джонові в готель із дорученням від миссис Форд. Вона повідомляє вітряного товстуна, що між десятьома й одинадцятьома цим ранком Форда не буде будинку, і його дружина чекає сера Джона в гості. Коли миссис Куикли йде, до лицаря є новий відвідувач – містер Брук. Він пригощає сера Джона хересом і без праці довідається про призначене побачення. Форд у люті й клянеться мстити.

Тим часом доктор Каюс уже година очікує в поле свого супротивника. Він розлютований і обсипає відсутнього пастора лайкою на дивовижно зіпсованій англійській мові. хазяїн, Що З’явився, «Підв’язки» захоплює гарячого медика до Жаб’ячого болота.

Сер Хью на полі в болота чекає доктора. Нарешті той з’являється в супроводі хазяїна й всіх запрошених на «потіху». Супротивники обсипають один одного комічними докорами. Хазяїн зізнається, що все підбудував, щоб примирити їх. Излившие гнів у лайці дуелянти згодні на світову. Містер Форд зустрічає всю компанію, коли вона відправляється на обід до Ганни Пейдж. Сам Пейдж обіцяє підтримати сватовство Слендера, але його дружина схильна видати дочка за Каюса. Про Фентоне ж обоє й чути не хочуть: він бідний, він водився з безпутним принцом Гарри, він занадто знатний, нарешті. Форд зазиває доктора, пастора й Пейджа до себе. Він хоче викрити дружину при свідках.

Фальстаф з’явився на побачення до миссис Форд, але довго любезничать йому не доводиться: з’являється миссис Пейдж і, як це було заздалегідь домовлене, попереджає сусідку, що її чоловік іде сюди «з усією виндзорской стражів». Переляканий Фальстаф погоджується, щоб жінки запхали його в кошик і прикрили брудною білизною. Форд, Що З’явився, улаштовує будинку формений обшук, але нікого не знаходить. Він збентежений. Навколишні обсипають його докорами. Тим часом слуги, як їм було заздалегідь наказане господаркою, беруть кошик, несуть на берег Темзи й вивалюють її вміст у брудну канаву. Миссис Форд говорить подрузі: «Я сама не знаю, що мені приємніше: провчити чоловіка за ревнощі або покарати Фальстафа за розпусту».

Ганна Пейдж ніжно розмовляє з Фентоном. Розмова закоханих перервана появою судді і його безглуздого племінника. Останній, як завжди, несе ахінею, але Ганні все – таки вдається довідатися, що славний малий сватається до неї, тільки щоб догодити дядькові.

Фальстаф у готелі вергає громами, але отут миссис Куикли передає йому від миссис Форд запрошення на побачення у вісім ранків, коли чоловік відправиться на полювання. Вона йде, а «містер, що з’явився, Брук» довідається все про білизняний кошик і нове побачення.

Фальстаф знову в миссис Форд, і знову в порога з’являється ревнивий чоловік. Цього разу він відразу кидається до кошика – там тільки брудна білизна. У кімнатах теж нікого немає. Тим часом Фальстафа виводять, нарядивши в плаття тітки однієї зі служниць, баби, що ненавидить Форд. Запальний ревнивець б’є мниму бабу ціпком. Фальстаф утікає. Дами розповідають чоловікам, як вони подшутили над сером Джоном. «Вірні чоловікам пустунки й насмішниці, / А в масці благочестья ходять грішниці». Вся компанія вирішує ще раз провчити товстуна й викрити його привселюдно. Для цього йому призначать уночі побачення в лісі. Фальстаф повинен буде нарядитися примарою мисливця Герна, а переодягнені ельфами й феями молоді люди на чолі з пастором налякають його й витягнуть визнання в невартому лицаря поводженні. Роль цариці фей доручена Ганні. Батько хоче, щоб вона надягла біле плаття – по ньому Слендер довідається її, викраде й обвінчається потай від миссис Пейдж. У миссис Пейдж свій план – дочка повинна надягти зелене плаття й потай від батька обвінчатися з доктором. Є план і в Ганни, але про нього знає тільки Фентон.

Миссис Куикли знову передає Фальстафу запрошення – цього разу від обох дам. Сер Джон, звичайно, все розповідає «Бруку», знущаючись із «рогоносця» Фордом. Одягнений Герном, з рогами на голові він приходить до заповідного дуба. Насмішниці теж є туди, але після короткого обміну люб’язностями лунає звук мисливських рогів. Дами грають переляк і тікають. З’являються ряженые в костюмах ельфів, фей, хобгоблинов (англійський еквівалент лісовика) і сатирів. Усі потішаються над що струхнули Фальстафом: його щипають, припікають смолоскипами, лоскочуть. У метушні Каюс тікає з феєю в зеленому, Слендер – з феєю в білому платті, а Фентон… з Ганною Пейдж. Фальстафу ж не вдається втекти – дорогу йому перепиняють обидві дами зі своїми чоловіками. Товстуна обсипають глузуваннями й образами. Він і сам розуміє, що потрапив впросак: «Добре, добре, смійтеся треба мною, знущайтеся! Ваша взяла. Бийте лежачого. Мені навіть нема чого відповісти…» З’являються обурені Слендер і Каюс – їх «наречені» виявилися переодягненими хлопчиськами. Усе з’ясовується, коли входять Фентон і Ганна. Вони тепер чоловік і дружина. Що примирилися з неминучим батьки Ганни благословляють молодих. Усі запрошені на весільний бенкет, у тому числі й присоромлений Фальстаф.