Деякі аспекти творчості Вампилова – Вампилов Олександр

 

З 60 – х років драматургія, усе активніше охоплюючи реальне різноманіття життєвих колізій часу, продовжує поглиблене художнє дослідження моральної проблематики, духовного миру сучасної людини. Переважне місце в репертуарі театрів починає займати побутова психологічна драма, звернена переважно до сфери особистого життя людини, зосереджена на виявленні його щиросердечних переживань

Однак гострота й актуальність соціально – моральної проблематики самі по собі не були гарантом творчого успіху – він досягався лише тоді, коли, опираючись на традиції попередників, автори знаходили нові драматургічні способи розгляду життєвих протиріч, прагнучи до збагачення й розвитку естетики драми, коли, опираючись на традиції попередників, вони новаторски підходили до художньому осмисленню драматичних аспектів і колізій. У цьому плані примітна творчість А. Вампилова, чиї п’єси чи стали не самим значним явищем у драматургії 60 – х – початку 70 – х років (хоча їхнє сценічне життя фактично почалося тільки після смерті талановитого драматурга).

Драматургічна спадщина Вампилова порівняно невелика – усього чотири багатоактних і три одноактних п’єси. Але, узяті разом, вони характеризуються внутрішньою єдністю й утворять художнє явище, яку можна назвати «театром Вампилова». Істотно, що в його драматургії різко заглиблюється дослідницький початок, що її соціальна й моральна проблематика піднімаються до рівня справді філософського художнього мислення, що від аналізу конкретних побутових явищ автор іде до дослідження процесів, до виявлення важливих соціальних колізій часу

Головне досягнення Вампилова – складна поліфонія живих людських характерів, цільних, завершених, багато в чому діалектично продовжують один одного й разом з тим отличающихся неповторністю, яскраво вираженим індивідуальною своєрідністю. Кожний з його героїв має свою складну життєву психологію, свої схильності, свій тип мислення, своє розуміння миру. Особливий інтерес драматург проявляв до долі молодого героя, що вступає в життя й прагне знайти себе, своє місце в складній дійсності. Так, складними й психологічно мотивованими шляхами йде до знаходження духовної цілісності студент Бусигін – герой п’єси «Старший син» (1967). Тема відкинутої любові переміняється тут темою родини, рідного даху, вирішеної у формі своєрідної філософської притчі. Ситуація, з якої починається дія «Старшого сина», даний як результат випадковості, але випадковості виправданої, драматургически підготовленої

Тонким психологом виступає Вампилов і в драмі «Минулим улітку в Чулимске» (1972). Пильно стежить художник за поводженням діючих осіб, за розвитком характеру Валентини й учинками Шаманова. Остаточні рішення винесені за рамки сюжету, але очевидно, що для слідчого Шаманова, що розгубився перед життєвими труднощами, не все загублено, для нього можливе відродження. Вистояла в першій Життєвій катастрофі Валентина, вистояла завдяки своїй чистоті, твердості духу й великий волі

Застерігаючи від зневаги моральним досвідом, Вампилов одночасно шукав реальні можливості й шляхи до досягнення духовної гармонії, роздумував про героя, що знаходить внутрішню цілісність і завершенность у ході становлення моральної й соціальної позиції

На стиках різних художніх традицій (у тому числі чеховської, гоголівської) Вампилов формував свою оригінальну естетику драми, що характеризується справжнім новаторством

Драми Вампилова називають «драмами случаючи», трактуючи при цьому випадок не як частковість, а як гострий переломний момент у житті людини, коли перед ним виникає необхідність втручатися в хід подій, впливати на їхній розвиток. Дійсно, пристрасть до випадків, до гострого театрального парадокса – відмітна риса поетики Вампилова, однак ігровий початок не заважало йому бачити й глибоко розуміти реальні об’єктивні закони життя

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы