«Освічений – той, хто розуміє зміст свого життя» (Толстой) – Бабель Исаак

 

XX в. приніс Росії безліч потрясінь, воєн, нещасть. Відбувалися такі події, розібратися в яких було дуже складно. Головною подією в історичному розвитку Росії XX в. була революція, що перевернула уклад і спосіб життя всіх людей. Знайти себе в цьому вирі подій, не розгубити свою душу було самим головним. Особливо складно було інтелігенції, на частку якої випали ні із чим не порівнянні випробування. Долю одного з таких героїв ми бачимо в збірнику новел И. Бабеля «Конармия».

Головний герой, чиїм образом були об’єднані всі новели, – кандидат правий Петербурзького університету Лютов. Він вірить у революцію. Він добровільно йде за неї воювати. Він прекрасно знає, у чому зміст його життя, – у служінні народу, революції, ідеї. Але єдине, із чим він не може упокоритися, – це насильство, що захлиснуло геть усе. Лютов – людина інтелігентний, утворений, гуманний

Для нього не прийнятні ті методи, якими завойовується воля: «Я вболіваю про бджоли. Вони знівечені ворогуючими арміями. На Волині більше немає бджіл… літопис буденних злодіянь тіснить мене невтомно, як порок серця». При цьому оповідач повністю на стороні революції, він вірить у її мети й ідеї. У розмові зі старим Гедали, не розуміючим, чому революція, що повинна нести простим людям волю й щастя, обертається трагедією, Лютов говорить: «Вона не може не стріляти, Гедали, тому що вона – революція». Лютову дуже важко дається служба в першій кінній армії, про це він розповідає в новелі «Мій перший гусак».

Щоб стати своїм, щоб не відрізнятися від інших бійців, він убиває гусака для готування їжі, чим викликає загальну повагу. Але насильство настільки не властиво Лютову, що простити собі цього вбивства він не може: «Я бачив сни й жінок у сні, і тільки серце моїм, обагреним убивством, скрипіло й текло». Герой – Оповідач не змінює своїм ідеалам і тоді, мова йде про збереження власного життя: коли він іде в бій, він бере незаряджену рушницю, тому що не хоче вбивати людей, нехай навіть ворогів

У новелі «Смерть Долгушова» Лютов не може виконати прохання смертельно пораненого товариша пристрілити його, щоб він не потрапив у полон до поляків і вони не глумилися б над ним. Фінал новели «Після бою» говорить про трагедію самого героя, про ті моральні страждання, які випробовує: «Вітер злетів до неба, як зграя птахів, і тьма надягла на мене свій вінець. Я знеміг і, согбенный під могильною короною, пішов уперед, вымаливая в долі найпростіше з умінь – уменье вбити людини».

Але, незважаючи на всі складності й потрясіння, герой продовжує вірити в те, що він робить, вірити в необхідність революції й у те, що підсумком її буде щасливе життя всіх людей. Він дивиться на «мир, як на луг у травні, як на луг, по якому ходять жінки й коні». Луг у травні – це символ відновлення, символ нового життя, заради якої герой готовий винести всі випробування, всі труднощі, тому що він переконаний у своїй ідеї. Він знає зміст свій життя, і він освічений не тільки тому, що одержав утворення, а тому, що знає свою дорогу, свій шлях до цього нового життя

Позиція Лютова викликає повагу тим, що у всіх складних ситуаціях він залишається самим собою: людинолюбною, чималою й шляхетною людиною, що не втратив уміння страждати, любити й розуміти інших людей. Може бути, це не менш важливо, чим знати зміст свого життя, тому що для кожної людини саме головне – це зберегти в собі людяність

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы