Художній дивосвіт — поруч

 

У кожної людини є так звана «мала» батьківщина, до якої прикипаєш серцем, яка здається наймилішою у світі, бо там виріс, звідти проводжала мати у далекі світи, там ти навчився розрізняти добро і зло, там було перше кохання. Мелодії рідного краю, його письменники, поети, художники викликають законну гордість, а твори, в яких згадуються рідні місця, відразу стають улюбленими… Я родом з Полтавщини. Це прекрасна і щедра талантами земля. Можна назвати багато імен синів її, які прославили Полтавщину у віках. Але найвідоміші з них, то, звичайно, Котляревський і Гоголь, Панас Мирний і Микола Зеров…

Читаючи їх твори, мимоволі поринаєш у дивний, загадковий світ художнього вимислу і в той же час знаходиш якісь цілком реальні деталі. Світло «малої батьківщини» було з ними завжди, яка б доля їх не чекала, які світи не відкривали перед ними свої обійми. Наймилішими завжди є і будуть ті прості, незначні, «невиразні» для постороннього ока деталі, які найбільш повно характеризують рідне. Ці деталі завжди будуть з людиною, вони приходять у снах і мареннях, вони лишають відбитки на всій долі людини. Ось як, наприклад, Микола Зеров описує звичайнісінькі дороги полтавські:

Я знаю їх — мов спомин ранніх літ, Мов Гоголя невитравлений слід, Мов співи давнини повноголосі, У балки пливучи з розмитих круч, В моїх ушах відрипуються й досі Тягучі ритми опішнянських «куч»

Ці «тягучі ритми» залишили слід у всій творчості Зерова. А Котляревський взагалі пробуджує в мені почуття гордості за свою рідну землю, за свою Полтавщину. Його Наталка Полтавка — то чудовий образ співучої нашої Полтавщини, уособлення усіх кращих якостей української дівчини, гордість мого рідного краю. Тут і там на сторінках творів Котляревського зустрічаються назви полтавських міст і сіл, навіть розповідь ведеться співучою полтавською говіркою… Здається, ці звичайнісінькі деталі, повз які проходиш, не помічаючи їх, коли живеш на рідній землі, перетворюються в образи-символи, коли ти знаходишся далеко від дому; образи, дивлячись на які, можна відчути навіть голоси рідного краю, його пахощі, смак його хліба… Тут, на полтавській землі, зросла легендарна Мару ся Чурай. Усі знають, що ця проста дівчина давно перетворилась на співочий символ не тільки Полтавщини, а й усієї України. Це вона склала чудові пісні – «Ой не ходи, Грицю», «За світ встали козаченьки».

У Полтаві є співоче поле, яке називається полем Марусі Чурай… А як не згадати Гоголя, чиї «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» є улюбленою книгою багатьох поколінь читачів? Його колоритні образи, незвичайні ситуації приваблюють нас, полтавчан, ще й тим, що усі дії проходять на Полтавщині. А саме: коло невеличкого містечка Диканьки. Щороку проводиться Сорочинський ярмарок, який описував Гоголь, і щороку великий письменник зі своїми героями присутні на ньому. Співоча, художня, таємнича… Така наша земля полтавська. І люди, які живуть на ній, можуть пишатися своїми славетними земляками,

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы