Балада у творчості поетів XVIII – XIX сторіч

 

Жанр балади виник у середні століття як танцювальна пісня із драматургічною дією. Розвиток літературної балади пов’язаний із творчістю поетів – романтиків і їхніх попередників Ґете й Шиллера. Уже в XVIII сторіччі баладу визначають як вірш, у якому розповідається про якусь незвичайну подію. Автор виступає тільки як оповідач, його власні почуття ховаються, авторська мова майже відсутній, вона тільки пояснює читачеві обставини дії. За своєю будовою балада швидше нагадує драматичний, чим ліричний добуток, у ній обов’язкова драматична кульмінація, що часто збігається з розв’язкою – несподіваним фіналом

Сюжети балад автори брали з народної творчості, історичних легенд, які давали поетам можливість відійти від реального життя, порушити складні філософські або моральні проблеми. Наприклад, відома балада Ґете «Фульский король», відома в майстерному перекладі В. Жуковського «Лісовий цар». У ній три персонажі: батько, дитина й лісовий король. Дитина боїться таємничого лісу, і його страх або народжує в уяві лісового короля, або, якщо повірити в існування таємничих істот, дає королеві влада над дитиною. Батько заспокоює сина, намагаючись дати прості й зрозумілі пояснення того, що його лякає. Дитина не може зрозуміти батька, його душа живе своїм власним життям. Балада будить уяву читача, примушує уважно прислухатися до своїх почуттів

Ф. Шиллер обирав для своїх балад історичні сюжети, звертаючись не до уяви, а до моральних почуттів читачів. Балада «Поликратов перстень» розкриває проблеми людської долі. Сюжет розповідає про царя Поликрате, якому довго у всім везе: і у військових походах, і в особистому житті. Цар Єгипту попереджає його, що за дарунки долі треба платити, що боги не завжди будуть допомагати йому, коли він буде піклуватися тільки про себе. Поликрат за порадою пануючи Єгипту кидає в море свій найбільш дорогий перстень, даруючи його богам, але на другий день паную Самоса приносять величезну рибу, у шлунку якої знайшли цей перстень. З жахом дивиться на повернутий богами дарунок цар Єгипту, він віщує Поликрату страшне майбутнє й залишає його. Композиція балади побудована драматично: чим більше таланить Поликрату, тим більшу небезпеку відчуває цар Єгипту. Підступне вбивство Поликрата, яке відомо з історії, лежить за межами балади, але читач догадується, що доля Поликрата справді вопасности.

Балада «Рукавичка» розповідає про випадок, описаному у французьких літописах: один раз Франциск I зібрався дивитися диких звірів, одна з дам упустила рукавичку, що впала між звірами, дама наказує закоханому в неї лицареві дістати рукавичку, лицар сміло підходить до звірам, бере рукавичку, вертається до дами й кидає їй рукавичку в особу. Балада складається із двох частин: у першої, більшої за розміром, Шиллер описує звірів, усі чекають кривавого видовища; друга частина балади майже дослівно розповідає випадок з літопису. Автор пропонує читачам самим оцінити вчинок примхливої дами, що через дріб’язок наражає на смертельну небезпеку життя лицаря

Польський поет – романтик Адам Міцкевич звертається до фольклору, щоб відтворити художнє мислення народу, показати моральні проблеми, які його цікавлять. Фантастичний мир, а не реальний, на його думку, втілює народний ідеал: невинність знаходить захист, погані вчинки – кару від надприродних сил. Найбільше повно вони втілилися в баладі «Рибка».

Як літературний жанр балада зіграла важливу роль у розвитку літератури, вона дала можливість широкому колу читачів звернутися до народної творчості, її образам, ідеям і естетичним цінностям

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы