Твір по картині Брюллова «Вирсавия» – Брюллов Карл

Карл Павлович Брюллов талантливейший художник свого часу, він жив і працював у другій половині XIX століття. Закінчивши в Петербурзі Академію мистецтв, Брюллов багато часу приділяв більшим історичним полотнам і маленьким малюнкам, однак одним з любимейших напрямків його творчості був портрет. Одним з таких була картина “Вирсавия”, написана в 1832 році. Автор намагається проникнути в думці, душу людини, якого зображує, розкрити склад його характеру

На картині зображена молода дівчина, готова йти купатися. Вона сидить на чудових покривалах абсолютно нагая. Весь одяг дівчини лежить поруч із нею, вона підняла руки до волось і звільняє їх від гарної перлової шпильки, що скріплюють їх. Вирсавия дуже гарна, її білосніжна особа оттеняют густі темні волосся, які ниспадают на руки. Риси особи дівчини правильні й дуже приємні, прямі брови над світлим поглядом, рум’янець на щоках і червоні губи, ледве відкриті вполуулыбке.

Дівчина прямо дивиться глядачеві в очі. Її тіло білосніжне й красиво, на тлі смаглявої служниці – негритянки воно виглядає ще світлішай, немов вона – повітряний невагомий ангел. Поруч із Вирсавией присіла її служниця, вона збирає розкішні одяги дівчини й віддано із благоговінням дивиться їй в очі, захоплюючись неї красою

Дівчина зображена повністю нагая, на ній немає богатых одягів і прикрас, вони їй і не потрібні, вона молоді й від цього прекрасна. Ми не знаємо, хто ця діва, але можемо припустити, що вона багата по деяких елементах її одягу, що ледве видніється праворуч на задньому плані. Вирсавия добра, адже чорношкіра служниця без усякого побоювання поклала руку на коліно своєї пані, вона їй довіряє й не боїться

На заднім тлі картини велике дерево, листя зображене в темно – зеленому кольорі, все заднє тло картини дуже темний, отчого білосніжне тіло Вирсавии просто сіяє на полотні. Воно немов квітка лілія, що розпустилася в зеленій чаші

Брюллов зобразив дівчину на своїй знаменитій картині в дуже легкій і ніжній манері, від картини віє красою й гармонією. Полотно дуже сподобалося публіці й відразу стало відомо, ще до закінчення роботи над картиною з оригіналу знімали копії й поширювали, хоча звичайно з оригіналом їм зрівняється нелегко.