Хто такий сучасний інтелігент?

Безсумнівно, кожний з нас не раз замислювався про сутність справжньої інтелігентності, намагався подумки з’ясувати, чи відповідають риси його власної особистості, його вчинки уявному зразку. І кожний зіштовхувався з тим, що однозначно відповістити на запитання «А хто є сучасний інтелігент?» не завжди легко. Чи збігаються поняття «освіченість» і «інтелігентність»? Чи можна виховати в собі інтелігентність або треба їм народитися? Саме на ці питання спробую відповісти

Слово «інтелігент» з’явилося порівняно недавно – у першій половині дев’ятнадцятого сторіччя. Молодість цього поняття пояснюється тим, що поділ праці на розумов і фізичний виникло лише під час науково – технічної революції, народивши новий соціальний прошарок – інтелігенцію, тобто людей, які заробляють на життя своїм розумом. Раніше, у пору феодального порядку, потреби в слові «інтелігент» не було, оскільки монополія на розумову працю належала винятково аристократії, тобто самому феодалам

Сьогодні ж слово «інтелігент» придбало якесь інше значення. Для того, щоб людина мала право називатися інтелігентом, крім того, щоб працювати розумово, він повинен мати ряд інших, не менш важливих якостей. Для цього мало мати вище утворення, гарну роботу, вишукані манери й такі здавалися б «неодмінні» зовнішні атрибути інтелігенції, як піджак, капелюх, сорочка із краваткою й окуляри. Зовсім не обов’язково бути пихатим академіком, що видається політичною фігурою або великим письменником. Справжній інтелігент, на мою думку, ніколи не покаже своєї переваги над менш освіченою людиною, що, можливо, стоїть на нижчому суспільному щаблі; у спілкуванні інтелігент прост і невимушений, не намагається здаватися розумніше, ніж є, тому що знає собі ціну, тримається гідно.

Інтелігентність не завжди можна пояснити походженням, родителями, вихованням, заможністю або бідністю. Навіть висока освіченість не є гарантією інтелігентності, тому що ми знаємо кричущі приклади морального неуцтва саме серед власників документів про вище утворення. І навпаки, знаємо зразки справжньої інтелігентності й внутрішньої культури серед людей простого походження, які не мають дипломів. Яскравий приклад – Катерина Білява, неосвічена селянка, що самотужки досягла фантастичних висот у живописі. Дивні картини художниці є відображенням гармонії внутрішнього миру й навколишньої краси

Інтелігент – це завжди патріот, що уболіває душею за долею Батьківщини. У радянські часи багато справжніх інтелігентів відбували строки в таборах, їх катували, розстрілювали, але ніщо не могло змінити їх сутності

Уважаю, справжній інтелігент – це насамперед людина «духу», людина глибокої «внутрішньої» культури, сповнена почуття власного достоїнства й глибокої поваги до інших людей. Це особистість, що має тверді переконання й не уступає їм ні під тиском матеріального утруднення, ні під впливом життєвих спокус, ні під погрозами вельмож. Можливо, найважливіша риса інтелігентної людини – це внутрішня воля й незалежність думки, за якої, на жаль, йому часто доводиться платити високу ціну, іноді навіть віддаючи власне життя. Приклад справжніх «лицарів духу» спонукає до самовдосконалення, висвітлює життєву дорогу кожному з нас