Твір про Перемогу

Наша Перемога у Великій Вітчизняній війні була й буде свята за всіх часів – от проблема, над якою міркує автор есе, відомий письменник і публіцист Юрій Поляків

Незважаючи на те що від великого дня 9 травня 1945 року нас відокремлює більше 65 років, ця моральна проблема залишається злободенної. Хто б міг з радянських солдатів, що залишали свої автографи на будинку рейхстагу в той день, подумати, що їхні онуки й правнуки будуть ставити під сумнів сам факт необхідності цієї перемоги. Але трапилося саме так: деякі молоді, та й літні люди дозволяють собі висловлення, що зрячи поклали в землю 27 мільйонів радянських громадян, що можна було б і жити під прапором, на якому плескається свастика…

Автор есе, міркуючи над поставленою проблемою, з гіркотою констатує, що « перемогу – те в нас начебто б і украли». І що порох тисяч воїнів усе ще лежить у сирій землі не похованим. Але всі ці гіркі факти не закривають перед автором есе істини: перемога ця наша, хоч і зі слізьми на очах, але це Перемога! Тому що діди й прадіди живота свого не жалували заради Батьківщини, Росії. А це саме головне!

Я згодна з Ю. Поляковым у тім, що перемога у Великій Вітчизняній війні є й буде святою справою для кожного росіянина

Соціологічні дослідження останнього років свідчать, що історична пам’ять російського народу оцінює священну війну як символ для всього народу, а її підсумки й наслідки як видатні в історії нашої Батьківщини й у всесвітній історії. Це означає, що досвід і оцінка старшого покоління трансформувалися й придбали символистическую значимість і для наступних поколінь

9 травня я разом зі своїми друзями завжди ходжу до Вічного Вогню, коштую в почесній варті, із завмиранням серця повторюю знайомі рядки великої поетеси А. А. Ахматовій:

Ми знаємо, що нині лежить на вагах