Моє відношення до літератури на військову тему

 

Серцю кожного з нас доріг Свято Перемоги. Доріг пам’яттю про тих, хто ценою свого життя відстоював волю. Ми повинні завжди пам’ятати про людей, що віддали свої життя за волю й світле майбутнє нашої країни. Безсмертний подвиг тих, хто боровся й переміг фашизм. Пам’ять про їхній подвиг буде вічно жити в наших серцях і нашій Літературі. Ми повинні знати, якою ціною було завойовано наше щастя. Знати й пам’ятати про тих майже зовсім дівчиськах з повісті Бориса Васильєва «А зорі тут тихі», які сміло дивилися смерті в очі, захищаючи свою Батьківщину. Хіба їм, таким тендітним, ніжним, носити чоловічі чоботи або тримати в руках автомати? Звичайно немає. Але вони сміло пішли назустріч фашистським шибеникам, щоб не дати ворогам можливості пройти по Біломорсько – Балтійському каналі, юні дівчини не злякалися й не розгубилися. Вони виконали свій борг перед Батьківщиною

Особливо мене захоплює подвиг Жені Комельковой. Щоб дати можливості Васкову надати допомогу Рите, вона веде німців від того місця, де лежить її подруга. Вона бореться з фашистами до останнього. Женячи була прекрасна й у житті й у смерті. Фашисти, розглядаючи вбиту, звичайно ж, не змогли зрозуміти, чому ця гарна дівчина пішла боротися з ними. Смерть невладна над такими людьми, тому що ціною свій життя вони відстоювали волю, правду

Безсмертний і подвиг тих солдатів, які захищали Сталінград. Про цих героїв розповідає нам Ю. Бондарев у романі «Гарячий сніг». Розуміючи, яке значення має Сталінград для нашої країни, генерал Бессонов дає наказ: «Стояти й про смерть забути. Вибивати танки. Боротися до останньої крові!» І солдати виконали наказ. У живі залишилося тільки чотири артилеристи й два кулеметники. Бессонов, обходячи позиції після бою, плакав, не соромлячись; плакав тому, що радянські воїни вистояли, не пустили фашистські танки в Сталінград. Бій був жахливе, але вони все – таки перемогли. Горіло все: і танки, і люди, здавалося навіть, що горить сніг. Ці люди загинули, прекрасно розуміючи, що вони віддають свої життя в ім’я волі, в ім’я майбутніх щасливих поколінь

Тема війни дотепер не застаріла в нашій літературі. Проза й поезії про Велику Вітчизняну війну представлені іменами А. Твардовского («Василь Теркин»), В. Некрасова («В окопах Сталінграда»), Ю. Бондарева («Гарячий сніг»), В. Быкова («Сотників») і іншими. Основна тема цих добутків – народ і особистість на війні, восходящяя до епопеї «Війна й мир». Вплив Л. Н. Толстого пережили майже все без винятку письменники, коснувшиеся теми Великої Вітчизняної війни, і це не випадково: війна розбудила в народі й у кожній людині почуття, схожі з переживаннями толстовських героїв. На війні йшла справжня перевірка особистості на дійсність. Саме цим пояснюється розквіт російської літератури у військовий і післявоєнний час. Одна з головних тем військової літератури – тема подвигу

У повісті Василя Быкова «Сотників» є два персонажі – Сотників і Рибалка. Рибалка – один із кращих бійців у партизанському загоні. Його практична хватка, уміння пристосуватися до будь – яких обставин в умовах нормального життя партизанського загону виявляються безцінними. Його протилежність – Сотників. Він не вміє воювати. Інтелігент по походженню, він із працею вписується в партизанське життя – буття, робить масу помилок, часто поводиться ризиковано й нерозумно. Але от обоє героя потрапили в екстремальні обставини, у полон. Рибалка злякався й став зрадником. Сотників прийняв чесну смерть. Поганий боєць Сотників виявився мужественнее вмілого бійця Рибалки. Джерело подвигу лежить не на поверхні, а усередині людини. Він залежить не стільки від його щоденного побутового поводження, скільки від його глибокого морального схованого стрижня

Інакше дивиться на подвиг письменник Віктор Курочкин. У повісті «На війні як на війні» показаний молодий лейтенант Саня Малешкин – командир самохідної установки. Головне в образі Малешкина – його природність. Він щирий у кожний момент, воює не розумом, а поривом. Він робить подвиг як би випадково, сам того не бажаючи: зненацька виявившись на своїй самохідці в селі, зайнятий німцями, допомагає здобути перемогу у великій воєнній операції. І гине Саня так само зненацька й просто, як би випадково. Його смерть нагадує загибель Пети Ростова. Курочкин відмовляється від логічного обґрунтування подвигу, уважає його природним на війні

Нову сторінку в історію літератури про війну вписав Василь Гроссман романом «Життя й Доля». Він спробував обґрунтувати філософський і історичний зміст Вітчизняної війни. Малюючи картини Сталінградської битви, Гроссман у той же час міркує про зміст подій, що відбуваються. На думку Гроссмана, війна й перемога з’явилися крапкою найвищого морального підйому народного духу, не зломленого тоталітарною державою

У своєму романі «Війна й мир» Л. Н. Толстой зображує війну, що об’єднала все суспільство, всіх росіян людей у загальному пориві. Для улюблених, героїв письменника Вітчизняна, війна з’явилася випробуванням, перевіркою їхніх моральних якостей. Яскравіше всього народна війна розкривається в зображенні партизанської війни. Товстої показує сполучення грізної сили, героїчного терпіння, мужності й доброти, великодушності в російському характері; це неповторне з’єднання й представляє, по Толстому, сутність істинно росіянці душі: «И благо того народу, що у мінуту випробування… із простотою й легкістю піднімає перший дрюк, що попався, і загрожує нею доти, поки в душі його почуття образи й мести не заміниться презирством і жалістю».

Зараз тих, хто бачив війну не по телевізорі, хто виніс і пережив її сам, з кожним днем стає усе менше й менше. Дають про себе знати роки, старі рани й переживання, які зараз випадають на частку старих. Друзі – Однополчани тепер частіше передзвонюються, чим бачаться. Але адже дев’ятого травня вони обов’язково прийдуть – або в Сокольників, або до оновленого скверика у Великого театру. Зберуться всі разом, з медалями й орденами на стареньких, але ретельно відпрасованих піджаках або парадних кітелях. Будуть, обійнявшись, стояти й співати улюблені, непозабуті пісні військового років. Роки Вітчизняної війни не забудуться ніколи. Чим далі, тим всі живей і величественней розгорнуться вони в нашій пам’яті, і не раз серце наше захоче знову пережити священний, тяжкий і героїчний епос днів, коли країна воювала від мала до велика. І ніщо інше, як книги, не зможе нам передати ця велика й трагічна подія – Велику Вітчизняну війну

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы