Творчі роботи з української літератури Творча індивідуальність письменника (Леся Українка)
Ні, я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
Так, ці безсмертні слова належать Лесі Українці. Дивний голос її чарівної поезії не сплутаєш ні з чим іншим. Є багато талановитих поетів, але Леся Українка — це унікальна неповторна поетеса з індивідуальним баченням світу, властивим тільки справжньому художнику. Як писав І. Франко, «правдиві, великі поети ніхто не подібний один до другого, кожний має щось, свого, осібного... те, що з власної душі, з власного чуття вносить у свою поезію і в суспільність». Як поет-лірик, Леся Українка вийшла на літературну арену наприкінці 80-х років XIX ст. Великий вплив на формування творчої індивідуальності поетеси на цьому етапі мали вільнолюбиві традиції сім’ї, творчість великого Кобзаря, яка, за висловом письменниці, збудила думки на Вкраїні.
Уже в одному з ранніх віршів поетеса спрямовує свій зір не на квіти й зорі, а на людське життя, на боротьбу. Вона заявляє: «Людська недоля будить не розпач в мені, а бажання кращої долі, яснішої...» («Завітання»).
Риси індивідуального стилю Лесі Українки, виразно помітні вже у ранніх поезіях, зазнають істотних змін. Зазвучали нові теми, з’явилися нові герої, улюблені жанри...
Виступаючи за активну боротьбу зі злом та насильством, боротьбу безкомпромісну і наполегливу, поетеса утверджує мужні, оптимістичні настрої.
Я на гору круту крем’януюБуду камінь важкий підіймать,
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
Тема вірша «Contra spem spero» набуває філософського осмислення. Він звучить як гімн боротьби за життя, за світло, за добро, вражає стрункістю форми, конкретністю думки, висловленої точно й афористично. Скільки щирості, прометеївської любові до життя містить кожне слово! Юна поетеса мислить образно, масштабно, використовує алегорії і символи. Вона буде «на гору круту крем’яную» камінь важкий піднімати з веселою піснею на устах, буде слухати «зірку провідну, ясну владарку темних ночей» — і все це заради мрії бачити свій народ вільним, щасливим. Улюбленими образами Лесі Українки є «зірка провідна» і «весела весна». А художні символи «хмари осінні», «лихо», «кора льодова», «тьма» вказують на злиття особистого горя зі всенародним. Який могутній, титанічний дух! Справді, немає рівних Лесі Українці ні за творами, ні за життєвим подвигом.
М. Рильський писав, що коли треба було б окреслити творчість Лесі Українки одним словом, найдоцільніше слово було б — боротьба. І це так. Все життя поетеса бореться з лихою долею, за щастя народу, за волю рідного краю. Боротьба важка і нещадна, але її це не лякає. Вона засуджує бездіяльність, безсилля, настрої сумної приреченості, пасивного схиляння перед долею.
Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть!
(«Скрізь план, і стогін, і ридання...»)
Треба боротися за нове життя, і такою поезією, пройнятою пристрасним закликом до активної дії, є «Досвітні огні», де Леся Українка оцінює вогні свободи, що їх запалили нові герої — «люди робочі».
Ще сонячні промені сплять,
Досвітні огні вже горять,
То світять їх люди робочі.
Усвідомлюючи важливу роль «слова-діла», поетеса написала вірш-роздум «Слово, чому ти не твердая криця». Головний образ поезії — художнє слово, яке повинно піднімати народ до боротьби. Леся все життя гартувала слово кров’ю власного серця, і воно змужніло, стало твердим, мов криця, стало гострим, як відточене лезо.
Вражає в художній системі письменниці багатство образно-стилістичних застосувань художнього слова. Це переосмислення традиційного образу «народні месники» — «месники дужі», метафоричні вислови: «гострий, безжалісний меч», «твердая криця»; протиставлення «досвітні вогні» і «темна ніч». А скільки висловів, що стали крилатими: «Слово, чому ти не твердая криця», «Що сльози там, де навіть крові мало». Афоризми звучать для нас як важливі життєві висновки.
Багата лірика Лесі Українки і жанрами, і віршованими розмірами, і чудовою українською мовою. Гідно продовжуючи традиції Т. Шевченка, вона збагатила літературну мову рідного народу, де «цілий світ живе у кожнім слові».
Лірика!.. Це лише одна грань таланту поетеси, яка дала нам можливість розкрити її творчу особистість.
Леся Українка увійшла в наше життя якоюсь чарівною, особливою, неповторною. У кожного склалося своє уявлення про неї. І воно тим сильніше, чим ми більше поглибили знання про її творчість і подвижницьке життя. Пам’ять наша збереже образ Лесі як велике свято, що завжди з нами.
