Глибина і щирість почуттів закоханості, вірності, світлої радості у віршах П. Тичини

 

З давніх-давен лине по світу слава про Україну, про її щирий і працьовитий народ, про її лани, широкі поля, зелені гаї, тихі ріки й озера. І лине ця слава з уст наших самобутніх, неповторних поетів — Тараса Шевченка, Лесі Українки, Володимира Сосюри, Павла Тичини. Ніде немає такого степового роздолля, як у нас, такого колосистого моря пшениці, таких соняшників, ромашок, таких високих тополь, джерельних криниць із цілющою водою. Напевно, тому і багата наша земля на поетів, чарівників слова.

Одним із таких поетів є Павло Тичина. Поезії Тичини — це справжнє мистецтво. Поет свято беріг у своїй пам’яті рідну хату і батьківський поріг, своє село на Чернігівщині. Гаряче почуття любові до свого краю схвильовано звучить у багатьох його поезіях:

Не знаю і сам я, за що так люблю

Безщасную тую Вкраїну мою?

З великою радістю, щирістю славить Тичина прихід весни.... Весна, на думку поета, пробуджує життя, глибокі думки про боротьбу за людське життя, щастя, за визволення рідної України. Тичина завжди був з народом, жив його надіями і сподіваннями. Він став натхненним співцем національного відродження:

Гей, вдарте в струни, кобзарі,

Наткніть серця піснями!

Вкраїнські простори вгорі —

Мов сонце над степами.

Поет прагнув миру й злагоди. Війна — тяжке лихо, а він хотів бачити рідний край вільним і незалежним.

Тичина глибоко вірив у неминучу перемогу добра і правди над злом. На думку поета, народ, який хоче бути вільним — безсмертний, невмирущий. Істина лірика-поета чарує нас глибиною почуттів кохання і вірності. У віршах Тичини то дівчина заплела дивну казку любові, то хлопець наділений такою силою, що від його погляду теплом наповнюється серце дівчини, тому починає весна танцювати, а гай сміятися.


Твори Тичини — це книга передчуття сподіваного щастя, якого йому не судилося дочекатися:

Не сумуйте, смерті той не знає,

Хто за Вкраїну помирає.


Він щиро любить Україну, її народ, звичаї, тому і записує серед своїх нотаток як девіз: «Ніколи не треба згадувати, до якого ми народу належимо». Павло Тичина — це геніальний поет, патріот рідної землі, яку оспівує у своїх віршах. Його твори — потужний струмінь, що хвилює серце, доторкається до найтонших струн душі, змушує задуматися над життям. Тичина — один із найвизначніших поетів свого часу, він збагатив скарбницю літератури визначними творами, які залишаються актуальними і сьогодні. Вірші Тичини не старіють, вони вічно молоді. Недарма Василь Стус назвав Тичину першим поетом-оптимістом в українській новітній літературі.

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы