Пам'ятник Кобзарю

 

Минуле... Воно схоже на глибоку криницю, яка ніколи не висохне. З цієї криниці, з пам’яті роду людського ми черпаємо знання про Шевченка-борця, Шевченка-патріота. Так, це людина, про яку слід пам’ятати, яку треба шанувати, він — визволитель від темної ночі, яка оповивала очі людства, бо душі їх давно палали і рвались на волю. Образ поета є у кожного в серці, але щоб увіковічнити, вшанувати Кобзаря, у багатьох містах та містечках України споруджено пам’ятники поетові.

Пам’ятник Т.Г. Шевченку — окраса нашого містечка. Пам’ятник був відкритий до першої річниці Незалежності України. Він покритий міддю, але і крізь цей метал видніється велич душі поета.

Кобзар стоїть у весь зріст, у правій руці він тримає плащ, а права нога зігнута у коліні. Голова поета похилена, ніби від важких думок. Здається, що Кобзар зійде з мармурового постаменту, спуститься по п’ятьох сходинках і піде глянути на широкий Дніпро, на людей, буде сіяти в їхніх серцях правду, чесність і дружбу. Та він стоїть незворушно та вражає своїм спокоєм і величчю. Пам’ятник Т.Г. Шевченку спорудив скульптор зі Львова Андрій Бець.

На мою думку, пам’ятник Кобзарю у містах має важливе значення для його жителів. Він нагадує про нескореність і відданість у боротьбі за правду і за свій народ. Стежинка до пам’ятника поету не заросте ніколи, бо Т. Шевченко є духовним джерелом для України.

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы