Берег мого дитинства. Твір-роздум на морально-етичну тему в публіцистичному стилі

З яких добрих, теплих спогадів зітканий мій берег дитинства?... А це спогади про моє село. Я дуже люблю приїжджати туди взимку чи влітку на канікули. У рідному селі дуже гарна природа. Яка б не була пора року, але тут завжди гарно і затишно. Мабуть, і тому найкращі та найніжніші спогади пов’язані з моєю рідною домівкою.

Найбільше мені запам’яталися вечори, коли бабуся розповідала про край, у якому царюють сині гори, запаморочливо пахнуть квіти і трави, збігають у долини дзвінкі чисті потоки. В цьому краю живуть лісовики, русалки і мавки. Бабуся розповідала, що ці місцини знаходяться за селом, далеко за річкою. Із радістю я розповідала про цей чудовий куточок своїй подрузі. Довго не думаючи, ми вирушили у подорож. Як і розповідала бабуся, пішли за село та прямували вздовж річки. Перед нами відкривався світ незвичайної природи. Все, що оточувало нас, здавалось чарівним і загадковим. Майже цілий день ми бродили високими травами. А надвечір повернулися додому. Хоча ми не зустріли ні мавок, ні лісовиків, але відчували, що побували у казці.

Я подорослішала і зрозуміла, що берег мого дитинства — це місце, в якому можна вірити у казку.