Проблема екології і ми. Твір у публіцистичному стилі на суспільно-політичну тему

Екологія... Вона стала для нас в останні роки найболючішим питанням, найболючішою проблемою.

З екрана телевізора, по радіо — всюди звучить сьогодні це слово, яке, мені здається, не залишає байдужим нікого. Давайте задумаємось над тим, що ж таке екологія. Екологія — це наука порівняно молода. У перекладі з грецької вона означає «наука про середовище». А про навколишнє середовище ми не можемо тепер говорити без болю, без тривоги на устах. Так. Турбуватись є чого. Адже при такому веденні господарства уже в наступному столітті наша земля може перетворитися на безлюдну пустелю. Прислухайтесь до цих слів. Ми не можемо не думати про своє майбутнє, про наших нащадків. Отруюючи землю пестицидами і міндобривами, ми прирікаємо на голод тих, хто буде жити після нас на цій землі. Увага! Земля — це дім, у якому ми живемо. І нам треба залишити його просторим, чистим для майбутнього покоління. Як довго служитиме цей дім нам, нашим онукам? Цього ми поки не знаємо. А треба знати та думати про вирішення екологічних проблем.

Але шанувати природу, шукати вирішення проблем екології неможливо без глибоких знань про навколишній світ. Нашій країні потрібні люди з достатніми знаннями про природу, які бачать перед собою конкретне завдання — задовольнити потреби людей без згубного для світу втручання. На жаль, зараз дуже багато таких керівників, яким байдужа доля нашої планети. Наприклад, щоб підвищити врожаї, ми сиплемо в землю пестициди і міпдобрива. Нашій безгосподарності немає меж. А до чого це приводить? Кожні вісім місяців на землі зникає один вид ссавців і один вид птахів. Замінити чи відшкодувати таку втрату неможливо. Зростає дитяча захворюваність, частішають випадки народження калік, розумово неповноцінних. Задумайтесь, люди!...

Часто виносяться безглузді проекти, шо можуть привести до екологічних катастроф у масштабах цілої планети. А розробляють їх люди, котрі досконало не знають законів природи, навколишнього світу. Ось чому я закликаю вчитись, щоб у майбутньому не було другого Чорнобиля, не було інших екологічних катастроф.

За прикладами нехлюйського ставлення до природи нам не треба йти далеко. Їх багато, дуже багато. Щороку в повітряний басейн України надходить понад двадцять мільйонів тон промислових викидів, у ріки і водойми - понад мільярд кубометрів стоків.

І ми, школярі, в цей бурхливий час не можемо стояти осторонь всіх екологічних проблем. Тому берегти природу — наш найсвятіший обов’язок. Ми маємо пам’ятати, що прийдемо на зміну своїм батькам. Що ж вони нам залишать? Безліч мертвих ґрунтів, річок, території, забруднені радіацією?