Моя пригода

Вероніка Яблонська

Припікав сонячний день. Чайки своїми голосами заповнювали і без того веселий простір. Казковий Крим стояв у очах. Минулорічний відпочинок був чудовий, але саме цей день я не забуду ніколи.

Мама відпочивала у номері. Я з її дозволу пішла до басейну запитати, коли в мене прийом. Зайшла у ліфт. Натиснула кнопку. Я незвично довго їхала.

З дитинства мене вабило усе таємниче. Відчуття страху було мені приємне. Фільми-трилери, де головний герой завжди був переможцем, мені подобаються й тепер. Тож я їхала. Двері відчинилися і... на мене дивились двері з облупленою темно-зеленою фарбою і з величезним замком. Ноги понесли мене вперед. Я стала, роздивилась. І який жах дійшов до мого серця, коли я подумала: «От-от двері зачиняться, і всі мої мрії про щасливу ветеринарію в Парижі можуть рухнути в один момент!»

Миттю вбігла в ліфт. Знайшла свій номер, обняла маму і заснула...