Із цілющої скарбнички

З давніх-давен люди важко працювали на рідній землі. Але завжди знаходилися ті, котрі прагнули завоювати наші землі. Про це складено багато легенд. Вони захоплюють і бентежать. Одну з них розповіла мені бабуся...

Події відбувалися у той час, коли монголо-татари нападали на багаті українські землі. Бажання наживи привело їх до Зарваниці. Всі люди заховалися до церкви, яка була побудована на найвищій горі. Загарбники наблизилися до святого місця, щоб захопити людей. Та раптом церква провалилася під землю разом із людьми. Страх змусив татар відступити. Люди врятувалися, підземними шляхами вони піднялися на поверхню, проте церква залишилася під землею. І зараз на цьому місці глибока яма нагадує про події того страшного дня. Кажуть, що на Великдень, приклавши вухо до землі, можна почути церковні дзвони.

Стихає розповідь моєї бабусі... А моє серце наповнюється дивним відчуттям любові до минулого. Ця легенда тривожить мої думки, змушує замислитися над майбуттям.