Мамо моя! Україно!

Відлунює у моїх скронях кров прапращурів наших. Тих, котрі не хотіли себе ганьбою вкрити. Тих, хто не зраджував землю свою. Берегли, наче храм, її. На чуже добро не зазіхали, ворогів прощали, звичаї свої берегли, рідну мову і пісню через війни, через тюрми та заборони пронесли.

Мамо моя! Вкраїно! Зараз чорного кольору у тебе багато, та будуть ще роки!.. Де обніме так міцно брат брата, де зведуться нові дружби мости, де не долар, а щастя наше буде рости... Лиш не треба нам із тобою порізно іти... Рідна земле моя...