Аналіз вірша Пушкіна «До Языкову» – Пушкін
Вірш А. С.Пушкіна “До Языкову” написано в 1824 році, у те час поет був у посиланні в Михайлівськім. Пушкіна пише талановитому парубкові Миколі Михайловичу Языкову, з ним автор ще особисто не був знаком, – вони зустрілися лише через два роки після цього вірша, однак на тім момент обмінювалися віршованими листами
Сам Мов відповів на цей лист віршем “А. С.Пушкіну”, молодий поет на той момент учився в Дерптском університеті й був радий такій увазі Олександра Сергійовича, талант якого цінував і захоплювався ним
Добуток написаний у дусі дружнього звертання до приятеля. Умовно його можна розділити на шість частин, кожна з яких є новим польотом думки автора. У першій частині Пушкін затверджує, що склад Языкова йому близький, і він розуміє його, адже поети мислять по – іншому, вони служать музі й самі собі не належать, і хоча можуть бути один одному далекі, їх ріднить природа натхнення
У другій і третій частині Пушкін говорить, що сам би приїхав у Дерпт, щоб поспілкуватися з однодумцем, однак доля йому піднесла урок, отут автор натякає на рішення пануючи оссылке.
Отже, волею “самовластья” Пушкін перебуває в селі, автор віддається міркуванню про свого предка Абрамі Петровичі Ганнибале, а п’ята частина вірша – це мрії про зустріч із друзями Дельвигом і Язиковим, котрого автор заочно відносить до кола своїх близьких друзів. У шостій частині Пушкін фантазує про те, як весело й безтурботно можна було б проводити час за кухлем вина й задушевною бесідою з вірними товаришами
Вірш відрізняється дуже теплим і дружнім настроєм, воно виконано в небагато квапливій манері, що досягається використанням для рими ямба, що робить його швидше. Добуток написаний легко, присутні відступу від теми. Все це робить його привітним звертанням до друга із простою метою: повідати свої думки, однак у віршованій формі вони виглядають більше веселими, урочистими. Думки поета у вірші знаходять образність і стають виразними, що було важко досягти при написанні листа впрозе.
Пушкін, безумовно, є талантливейшим поетом, і ці вірші – уже не просто листа, а класика російської літератури, написана на папері частина життя Пушкіна, що ввійшла висторию.
