Оспівування образу Чарівної Дами у творі Дж. Рюделя «Канцона»

I. Ставлення до жінок в епоху Середньовіччя. (Епоха Середньовіччя в Західній Європі була наповнена суперечностями. Саме в цю епоху у багатьох країнах на вогнищах спалювали жінок, яких називані відьмами, і возвеличували в піснях образ Чарівної Дами, заради якої лицарі чинили подвиги і з ім’ям якої вмира­ли на полі бою.)

II. Чарівна Дама — узагальнений образ коханої жінки в лицарському творі Дж. Рюделя «Канцона».

1. Поетизація «кохання віддалік». (Чарівну Даму ще називали «кохання відда­лік», бо часто лицар присвячував свої вірші і подвиги жінці, з якою навіть не був знайомий. Це було ідеальне, чисте кохання.)

2. Кохання, що тішить у горі. (Для закоханого було великим щастям побачи­ти даму свого серця, але і на відстані її уявний голос тішить у горі, розга­няє смуток. Поет називає’своє «кохання віддалік» святим, мріє про нього і забуває усі нещастя й негаразди.)

3. Душевні муки закоханого поета. (Поет мріє, щоб Господь привів його до коханої, тоді він матиме змогу розповісти їй про своє почуття і більше не мучитиметься на відстані. Він зумів пронести через життя своє кохання чистим, не заплямованим не те що зрадою, а й навіть поганою думкою, і кохана має знати про це.)

III. Почуття, що розбиває серце. (Дж. Рюдель описує своє «кохання віддалік», ідеалізує його, тішиться думкою про можливу зустріч і зізнання. Але разом із тим його серце наповнюється жалем і гнівом, шо він кохає віддалік, і сприй­має це почуття як кару небесну, яка мучить його «в страшній борні».)