«Нові люди», або люди майбутнього в комедії А. П. Чехова «Вишневий сад» – Чехов Антон

Майбутнє в п’єсі А. П.Чехова зображено в особистостях Ані, сімнадцятилітньої дочки Раневской, і «вічного студента» Пети Трофимова. Чому ж саме ці молоді, здавалося, що ще не бачили життя люди представляються письменникові надією на перетворення Росії, а, може бути, і цілого миру?!

На відміну від своєї сентиментальної матері, що тужить по минулому, що йде, Аня готова распроститься з ним остаточно й безповоротно. Вона рішуча, сповнена ентузіазмом, радістю. «Сонечко моє! Весна моя!» – говорить про неї Петя. Аня з озкритими обіймами прагне до нового, майбутнього життя. Вона переконує плачучу Раневскую, що поперед них очікує ціла низка щасливого років: «Ми насадимо новий сад, роскошнее цього, ти побачиш його, зрозумієш, і радість, тиха, глибока радість опуститься на твою душу». Саме Аня – молода, сповненої енергії, переконана в собі дівчина, представляється А. П.Чехову символом відновлення життя. Однак, судячи з тому, як Аня наївно захоплюється гарними, оптимістичними, багатообіцяючими монологами Трофимова, можна припустити крах її рішучості й ентузіазму

Петя Трофимов – двадцяти шести – або двадцатисемилетний парубок, вічний студент, що не закінчив курсу, але що продовжує уповати на свою заповітну мрію «обійти те дрібн і примарне, що заважає бути вільним і щасливим». Він привселюдно заявляє, що він «вище любові». А нинішній день для нього представляє «бруд, вульгарність, азіатчину». Трофимов учить жити сьогоденням і вірити в краще майбутнє, спершу надолуживши минуле «надзвичайною, безперервною працею». Не захоплюватися собою, а «тільки працювати» призиває студент. Але чи може він учити й призивати в той час, як сам не вивчився? Петя Трофимов – один із чеховських інтелігентів, для яких коштовності й гроші не мають над ними «ні найменшої влади, от як пухнув, що носиться в повітрі».Часом у фразах Трофимова можна побачити зайву красу, літературність. И. А.Бунін говорив, що Чехов «не виносив фразерів, книгарів і фарисеїв». Таким саме і є Петя Трофимов, схильний до використання яскравих епітетів, ніж до рішучих дій на загальне добро, про яке він так багато й поэтично міркує

Однак А. П.Чехов не втрачає надію на Трофимова – революціонера. Можливо, коли – небудь герой знайде вірний шлях до «вищої правди, до вищого щастя» і не втратить його так, як втратив калоші. «Здраствуй, нове життя!» – викликує Петя наприкінці чеховської історії. Хочеться сподіватися, що наші «люди майбутнього» опам’ятаються, перестануть наївно вірити в незбутнє, з достоїнством зустрінуть нове життя й зуміють відродити Росію – Сад…