Моя подорож у Сша
Як відомо, ніщо так не розширює кругозір як подорожі. Відвідування інших країн дозволяє розширити свої знання про інші культури, поспілкуватися з новими людьми. Знаючи про це, я вирішив втілити в життя свою американську мрію – відвідати Сполучені Штати Америки по програмі «Work and Travel USA». У цьому мені вирішив скласти копанню мій близький друг
Пролетівши близько 9 годин над океаном, ми приземлилися Внью – Йорке.
Моєму здивуванню не було межі, тому що такого мурашника я ще ніколи не бачив! Навколо тебе снує настільки різношерста публіка, що аж в очах рябить. Тут тобі й знаменитим поліцейським у чорній уніформі, і божевільні обірвані бездомні, і рэперы у вигадливих убраннях. Такого контингенту на рідних просторах точно ніколи не побачиш. Особливо незвично бачити довгі хмарочоси, які своїми шпилями впираються прямо в небо. Подивившись на все це, ми відправилися на автовокзал. Адже нам потрібно було ще добиратися в застережений за контрактом місто, де стояло працювати й жити все літо
У шляху я переконався, що США – це воістину країна дорога. Оскільки буквально кожний повнолітній громадянин володіє транспортним засобом, тут пильну увагу приділяють трасам межгородского значення. Прибувши в пункт призначення, ми оселилися в знайомий многим (завдяки телебаченню) типовий американський будиночок із традиційної барной стійкою між кухнею й залом, а також другим поверхом зі спальнями. Наше містечко перебувало в океану, тому першою справою на наступний ранок ми відправилися подивитися на це небачене досі видовище. Могутній океан зробив величезне враження. Величезні хвилі просто утягивали з берега, тому купуватися толком не вийшло
Перші враження були самими яскравими, і спочатку все представлялося в десятикратному збільшенні. Але пройшов місяць і ми вже свыклись. У нас з’явилися друзі – американці, ми працювали, і тільки раз у тиждень вдавалося вибратися з рутини. Під кінець програми ми хотіли додому. Не тому що в Америці було погано, а тому, що відчувалася недостача близькі й рідний культури. Якби нам надали можливість побувати будинку недельку, а потім повернутися, ми б з радістю погодилися
На жаль, наприкінці серпня довелося остаточно вертатися додому. Було й смутно, і радісно одночасно. Смуток з’явився через усвідомлення кінця пригоди, радість – через наближення зустрічі з рідними. Приїхавши додому, я зрозумів, що це була сама грандіозна подія в моєму житті, тому відразу став готуватися до поїздки на наступний рік…
