Вірш Маяковського «Про дряни» – Маяковський У. В

Для В. Маяковського було важливо вміння відокремлювати головне від другорядного. До категорії дріб’язків, яким не потрібно приділяти багато уваги в житті, поет відносили владу, гроші й славу. Як і М. Горький, В. Маяковський приділяв багато уваги у своїй творчості критиці міщанства

Поет показує, як «побут» завойовує весь життєвий простір, підкоряючи думки й енергію чоловік одному лише прагненню здобувати й оточувати себе всі новими й новими речами, без яких цілком можна й обійтися. Якість або кількість цих речей (одягу або меблів) асоціюється в людей, заражених міщанською психологією, з їхнім життєвим успіхом. Майно стає поступово головною метою їхнього існування. Заради затишно обставленого гніздечка, своєрідного побутового оазису, вони готові зневажати будь – які ідеали, торгувати своєю совістю й навіть перетворити все інше навколо себе впустыню.

У творчості В. Маяковського існує цілий ряд сатиричних добутків, що містять нищівну критику міщанства. Вірш «Про дряни» – одне з найбільш гострих і виразних

Добуток має чітко виражену вступну частину, де «дрянь», розмова про яку проголошується надзвичайно важливим і актуальним, протипоставлена героям. Вірш написаний на самому початку двадцятих років. У цей час проголошені революцією цінності почали перевірятися практичним життям. Саме тоді після виру подій попереднього років почали знову відроджуватися міщансько – обивательські настрої. Безсумнівно, кожній людині властиве прагнення пошуку кращого життя, саме життя, а не частки своєї. Маяковський із гнівом обрушується на ті, хто прагне, прикрившись новою суспільною ідеологією, зростити старі порядки. Гидливо оповідає поет про таку парочку пристосованців. У вірші «Про дряни» вони рівняються із птахами, що перемінили оперенье й звили затишні кабінети й спаленки.

Думки й життєві ідеали героїв майстерно розкриваються в діалогах. Весь зміст їхнього існування складається в приобретательстве. Фальш видна у всім: створюючи для інших п’ятирічні плани, самі вони в цей час воліють відсиджуватися в теплі кабінетах

Іронія Маяковського в ході розвитку сюжету добутку поступово наростає. Ледь помітні контрасти й соціальні розбіжності стають помітними й кричущими. Цинічні мрії Наді про нове плаття із серпом і молотом. Не менш огидні слова її чоловіка про тихоокеанський галифищах. І справа не тільки в тім, що від надмірності матеріальних благ люди не знають уже, на що витратити свої гроші. Важливо, що вони прагнуть підкреслити свою перевагу над іншими. Їх уже не влаштовує тихе існування в затишному сімейному гніздечку. Пиха так і лізе назовні, так і ріже ока навколишнім

Контраст міщанської побутової реальності й світлих ідей служіння суспільним ідеалам створюється в даному вірші за допомогою деталей інтер’єра: піаніно, самовар, канарка, кошеня символізують затишно обладнане життя, її неквапливий плин. Але не так привабливий цей обивательський мирок з погляду Маяковського. Слово «піаніно» у вірші чомусь відмінюється. Очевидно, самі хазяї інструмента настільки неосвічені, що не знають, як його правильно вжити в мові. Кошеня гріється на газеті«Вісті». Швидше за все хазяїн будинку її так і не читав, а якщо й читав, то не занадто цінує викладену в ній інформацію. Канарка у вірші не співає, а «оголтело верещить». Ця художня деталь також знижує образ «комунізму в окремо взятій родині». Максимального ж розжарення гнівна сатира Маяковського досягає в сцені, коли зі стіни раптом починає обурюватися всією цією обивательщиною портрет Карла Маркса, з ім’ям і навчанням якого вершилася революція. Даний прийом, коли в добутку реальний план з’єднується з фантастичним, у літературознавстві називається гротеском. Гнів Маяковського обрушується на канарку, «пісенька» якої символізує образ міщанського побуту

Скоріше голови канаркам згорніть –

Щоб комунізм

Канарками не був побитий! –

Кричить обурений Маркс. А поет Володимир Маяковський мовчазно приєднується до його словам