Розкриття вдачі Василька через його вчинки, почуття (за оповіданням «Ялинка») III варіант

М. М. Коцюбинський — великий майстер зображення картин природи. Він передає не лише стан та настрій героїв, а й плин часу. Особливо відчутним це є у творі «Ранок у лісі». Спочатку автор змальовує навколишній світ, а потім наче розгортає перед читачем цілу картину. Змінюється небо «… воно то зблідне, наче від жаху, то спахне сяйвом…», ось зашепотіли листочки, забігала комашня, вже чути щебетання пташок. Я дуже виразно уявляю собі зайця під кущем, що прислуховується до всього… А ось виходить на галявину сарна. Симфонія звуків огортає мене, я неначе опиняюсь у золотому повітрі в цьому лісі. Я відчуваю легкий подих вітерця, шепотіння трави та прислуховуюсь до інших лісових звуків. Все таке тепле, літнє…

Але зовсім в інших барвах змальовано природу у творі «Ялинка». Тут вже переважають холодні відтінки. Це не лише зображення прекрасного краєвиду, а й передача внутрішнього стану героїв. У лісі, коли Василькові стало страшно, уявлялось хлопцю, «… що то мерці, закутані білим покривалом, простягають до нього свої руки.» А яка жалісна картина прощання Василька із ялинкою «.. воно махало гілочками, наче раділо гостям…»

Отакі різні за виявом почуттів два твори. Але спільне в них — майстерність письменника, який зробив картини природи невід’ємною частиною своїх творів.