Людина і його подвиг (по оповіданню Шолохова «Доля людини») – Шолохов Михайло

Михайло Олександрович Шолохов увійшов у нашу літературу як творець широких епічних полотен, – романів «Тихий Дон», «Піднята цілина». Якщо в центрі інтересів Шолохова – Романіста коштує епоха, то в центрі інтересів Шолохова – Новеліста коштує людина. До числа самих яскравих у світовій Літературі образів можна віднести й образ Андрія Соколова з оповідання Шолохова

«Доля людини».

Довоєнне минуле Андрія Соколова несе в собі риси, що ріднять його з багатьма іншими героями того славного років. Простий робітник, трудівник, Андрій Соколов знаходить щастя й у праці й у сімейному житті. Розповідаючи з наївною простотою про своє життя, Андрій не підозрює, що його настільки звичайна, на перший погляд, життя може бути прикладом. Але відчуття щастя, відчуття того, що він живе «правильно», передається в історії Андрія. Оповідання про довоєнне життя героя потрібний був авторові для того, щоб кожний читач зрозумів, що в радянських людей є багато чого, що варто захищати. Мужність Соколова під час війни пояснюється тими властивостями його характеру, які заклав у ньому радянський спосіб життя. До війни Андрій ставиться як людина досить зрілий, що не виставляє напоказ свої патріотичні почуття, а спокійно й мужньо виконуючу цю роботу, до якої він звик ще в мирному житті. Для нього начебто не має значення, що тепер довкола нього не мирні поля Вітчизни, а пориті лійками поля боїв. Випадок позбавляє Соколова волі, він попадає в полон до фашистів. Але життя й поводження Андрія в полоні служить лише доказом того, що радянської людини неможливо перемогти, що силою свого духу й твердістю своїх переконань він перевершує будь – якого ворога. Своєрідний двобій зав’язується між Соколовим і всесильним комендантом табору. Фашистам мало було домогтися фізичного приниження радянських людей, вони хотіли морального приниження супротивника, і саме саме це їм не вдалося. Андрій Соколов високо несе звання радянської людини й навіть у фашистському полоні зберігає

Своє достоїнство

Воля до боротьби й гаряче бажання помститися за той жах, що принесли фашисти рідній землі, повернули Соколова в лад. У рядах Радянської армії він продовжував боротьбу, продовжив її счастью.

И Соколов переміг у цій війні. Переміг ценою життя багатьох його рідних, ценою власного сина, що загинув у Берліні в самий день Перемоги

Війна не озлобила серце Андрія. Шолохов добре показує, що доброта так і залишилася одним з головних якостей його характеру. Таких людей, як Соколов, зломити неможливо. Тому фінал оповідання можна вважати оптимістичним: міцно крокує Андрій по рідній землі!