Сенс життя в поемі «Мцыри» – Лермонтов Михайло
Поема «Мцыри» була написана М. Ю. Лермонтовим в 1839 році й надрукована в поетичному збірнику 1840 року. Публікацію свого добутку молодий поет застав ще при житті
Сюжет поеми простий, але в той же час трагичен. Російський генерал, чиї солдати захопили в полон маленького хлопчика, уродженця гір, треба в столицю Грузії Тифлис. У дорозі дитина занедужує, і генерал, щоб урятувати життя бранцеві, залишає його в чоловічому монастирі Вмцхете.
Ченці виходжують дитину й залишають його при собі. Йому дають утворення, перетворюють у християнську віру, Мцыри готується до прийняття чернечої обітниці
Але якось раз під час сильної грози, що моторошно лякає мешканців монастиря, молодий бранець збігає. Він біжить у гори, відчуваючи заклик предків, йому хочеться відшукати тропу, що веде в рідний аул, де жили його прадіди, де спочивають їхні кості, де народився він сам, і звідки його викрали васали російського генерала
Уночі в горах Мцыри зустрічається з володарем гірських лісів – барсом. У жилах молодого горця скипає кров мисливця, і він вступає в смертельну сутичку з хижаком. Звір наносить юнакові безліч ран, не сумісних з життям, але людина перемагає звіра
Як все – таки приватна доля! Мцыри, очутившись на волі, одержимий думкою, що він на правильному шляху, що приведе його в рідні гори й ліси, обходить лише по колу ненависний монастир, куди його, пораненого й стікаючою кров’ю, приносять місцеві жителі
Ченці – Наставники, не дуже що наполегливо шукали свого втікача, кличуть до нього старця, що врятував у дитинстві хлопчика від смерті. Між ними знову зав’язується діалог, у якому Мцыри виливає свою душу
Жити в чернечому полоні, йому, синові мисливців – горців було не выносимо. Так, від безвихідності, він опановував всіма знаннями, які давали йому ченці, але в глибині душі юнакові мріялося про волю. Горці не можуть жити в клітці, горці споконвіків були волелюбним народом, що безжалісно боровся зі своїми поневолювачами
Мцыри відчув себе вільною й сильною людиною, коли вступив у нерівну сутичку з барсом. І переміг хижака, тому що йому хотілося жити
Історією доведено, що люди, що потрапили в неволю, довго не живуть у ній. Вони або вмирають від тужливої безвихідності, або з боєм намагаються вирватися на волю й волю, що у них відняли
Сенс життя Мцыри бачив не в служінні християнському богові, а у своїй власній незалежності. І, умерши в розквіті сил і років, він неї одержав, не прийнявши віру завойовників і поневолювачів
