Аналіз вірша Блоку “ПРО, я хочу безумно жити…” – Блок А. А

Є вірша, які стали не просто класикою, вони залишаються на слуху довгі роки в багатьох поколінь. Іноді людина точно не знає, хто автор даного вірша, але дослівно пам’ятає, як воно звучить. До таких добутків поетичної творчості належить аналізований вірш, написаний відомим росіянином поетом початку 20 – го століття Олександром Блоком: «ПРО, я хочу безумно жити…» У ньому закладений глибокий загальнолюдський змив

Перший рядок звучить декларацією бажання автора жити не так, як прийнято в суспільстві обивателів. З погляду середньостатистичного громадянина, зануреного в безодню матеріальних проблем і турбот, жити бездумно – це норма, а те, що в його вузькі звичні рамки не вписується, для нього вважається божевіллям. Олександр Блок ніколи не жив без думок, без почуття, без змісту не тільки тому, що був поетом. Навіть його особисте життя було особливих, неповторних, повна яскравих страстей, високих зльотів і глибоких падінь. Можна із упевненістю констатувати факт: бажання поета, проголошене у вірші, здійснилося: він зумів – таки прожити «божевільну» життя

Людини творчого сміло можна назвати божим побратимом, тому що потреба й здатність до творчості – це воістину дарунок божий. В ідеалі, кожна мисляча істота може й повинне бути творцем – так задумано було споконвічно. Тому, немає нічого такого вуж божевільного в тім, що людина хоче: «Все суще – увічнити, безособове – вочеловечить, що не збулося – втілити».

Саме з таким завданням приходить у цей мир кожний з нас, незалежно від того, у якій сфері людської діяльності йому випала доля втілювати задумане, залишаючи сліди своєї особистої участі на безликих предметах і речах. Це можуть бути не тільки художні твори: картини, книги, музика, але й архітектурні спорудження, пам’ятники зодчества, які живуть багато століть

И нехай життєвий шлях людини творчого посипаний шипами, «нехай душить життя сон важкий, нехай задихаюся в цьому сні», але крім тих кошмарів, які випадають на частку будь – якої людини, є щось більше значне, масштабне, вічне

Блок все своє свідоме життя служив цим високим ідеалам добра й світла, волі й творчості. Наприкінці вірша звучить надія на те, що нащадки правильно оцінять його й зрозуміють, що «він весь – дитя добра й світла, він весь – волі торжество!»