Протилежність характерів Чичикова й Ноздрева – Гоголь Микола
Восени 1835 р. Гоголь приймається за роботу над «Мертвими душами», сюжет яких, як і сюжет «Ревізора», був йому підказаний Пушкіним. «Мені хочеться в цьому романі показати, хоча з одному боку всю Русь», – пише він Пушкіну. Пояснюючи задум «Мертвих душ», Гоголь писав, що образи поеми – «нітрохи не портрети з незначних людей, навпроти, у них зібрані риси тих, які вважають себе краще інших» Пояснюючи вибір героя, автор говорить: «Тому що пора, нарешті, дати відпочинок бідній доброчесній людині, тому що праздно обертається на вустах слово “доброчесна людина”; тому що перетворили в коня доброчесної людини, і немає письменника, який не їздив би на ньому, підганяючи й батогом, і всім чим не потрапило». Ця найважливіша для Гоголя тирада кінчається відповідно: «Ні, пора, нарешті, припрягти й негідника. Отже, припряжемо негідника!». Ці слова, сказані про Чичикове, можна з такою ж упевненістю віднести й до поміщика Ноздреву.
Це людина «на всі руки». Його захоплюють п’яний розгул, буйні веселощі, карткова гра. У присутності Ноздрева жодне суспільство не обходилося без скандальних історій, тому автор іронічно називає Ноздрева «історичною людиною». Балаканина, хвастощі, брехня – самі типові його риси. По оцінці Чичикова, Ноздрев – «людина’дрянь». Він тримає себе розв’язно, нагло й має «страстишку напаскудити ближньому».
Сільське неробство й життя без клопоту привели до деградації людини, і той перетворився в небезпечного, нахабного хулігана. Картяр, пліткар, п’яниця й дебошир Ноздрев надзвичайно типовий для російського дворянського суспільства. П’яний розгул, полювання – улюблені й природні заняття Ноздрева. У його розореному маєтку тільки псарня у відмінному стані. Серед собак «Ноздрев був … зовсім як батько серед сімейства» Мова героя засмічена всякими перекрученими словами, безглуздими вираженнями, лайливими слівцями, алогізмами. Доповнює портрет Ноздрева його прізвище, що складається з великої кількості згодних, що створюють враження вибуху. Крім того, сполучення букв викликає асоціацію з улюбленим слівцем героя «дурниця».
Чичиков – повна протилежність Ноздреву. Він солідний, позитивний, принаймні в поданнях про себе, про своє майбутнє. Це людина нового часу, ділок і набувач, і має всі необхідні якості: «…і приємність в оборотах і вчинках, і жвавість у ділових справах», і разом з тим він авантюрист, пройдисвіт і лицемір, щира особа якого надійно прикрите маскою світської ввічливості й гарних манер. Наш герой утихомирює свою кров, що «грала сильно», позбувається від людських почуттів майже зовсім. Ідея успіху, заповзятливість, практицизм заслоняють у ньому багато людських спонукань
Чичиков уміє пристосовуватися до будь – якого мікросвіту, навіть зовнішній вигляд героя такий, що підійде до будь – якої ситуації: «не красень, але й не дурної зовнішності», «ні занадто товстий, ні занадто тонкий», «людина середнього років» – усе в ньому невиразно, ніщо не виділяється. Життєві апетити Чичикова не надмірні як у Ноздрева, він намагається бути помірним у всім. Але гроші для Чичикова є не засобом, а самоціллю. Всі думки й почуття цієї людини підлеглі одному – бажанню стати богатым за всяку ціну. У здійсненні заповітної мрії він демонструє такі якості, як завзятість, спритність, спрага діяльності. Всі ці якості можна було б назвати позитивними, якби мети були інші
Ноздрев же активний зовсім без мети й постійно жадає розваг
Незважаючи на повну протилежність характерів, саме Ноздрев догадується про сутність Чичикова, тому що сам негідник. «Адже ти великий шахрай, дозволь мені це сказати тобі по дружбі! Коли б я був твоїм начальником, я б тебе повісив на першому дереві», – радісно репетує Ноздрев. Чичиков на відміну від Ноздрева «милий негідник», він, незважаючи на всі, викликає симпатію своїм оптимізмом, здатністю не впадати в отчаянье й шукати вихід з кожної ситуації
Образи Чичикова й Ноздрева, створені автором поеми, незважаючи на повну протилежність, багато в чому сходяться ще й тому, що кожний з них спотворює природу людини
