Опис природи

Ранок сонця

За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустилося рожевий ранок. От – от повинне зійти сонце. Його промені вже загоряються на обрії. Очікують ранку все: рослини, тварини, люди

Тільки чому ж його ще немає? Може, ще спить солодким сном? А може, було у сварці із землею й не хоче більше світити? Що ж тепер? І все – таки схід поступово рожевіє. Нарешті, начебто з – під ковдри, зійшло над обрієм сонце, величне, гарне

Швиденько освітило променем води, ліс, що оточують поля, будинку людей. Заіскрилася зеленим килимом земля в його сяйві. Коли промінь сонця доторкнувся й до моєї особи, я прокинувся, весело йому посміхнувся, відкрив ока й радісно зустрів новий день

Улюблена пора року

Найбільше я люблю весну. Це, по – моєму, самий прекрасний час року

Навесні все на землі прокидається до нового життя. Тане сніг, з’являється молода зелена травичка. На деревах і кущах розпускаються листочки. Навесні вертаються до нас перелітні птахи: шпаки, граки, лелеки. Вони починають вити гнізда, готовити житло для майбутніх пташенят

Я люблю спостерігати за весняною природою. Бачити, як всі навколо обновляється, прикрашається після зимового сну. Весело співають струмочки, на всі голоси прославляють прихід весни пернаті музиканти. Повітря наповнюється запашним заходом рослин. Весна – це відновлення в природі. Саме за це я неї люблю

Світанок

Я дуже люблю зустрічати перші спалахи пробудження нового дня. Задовго до сходу сонце сповіщає про свій прихід. Воно офарблює своїми променями нічний небокрай, гасить зорі

Я люблю зустрічати сонце, гру й трепет ранкових спалахів його променів. Спочатку на обрії з’являється багряно червона смуга. Потім вона стає жовтогарячої, рожевої, а далі сонцем наповнювалося всі навколо. І начебто вперше бачиш зелений листочок, дерево, що росте аж до мого вікна, і легкий туман над рідним містом, що прокидається до нового дня

И от світанок змінюється новим днем, наповнюється турботами життя людей, і я чую ніжне: «Гарного ранку, синові!»

Золота осінь

От і минуло тепле літо. Наступила осінь. Непомітно підкралася вона до наших садів, полям, гаям, лісам. Ще наприкінці серпня дерева почали вкриватися жовтими листами, а тепер воно вже блищало на сонце, начебто золото. Дерева стояли в багряних, жовтих листах, які потихеньку спадали додолу. Земля була покрита кольоровими листами, начебто йдеш по прекрасному килимі. Я люблю слухати шерехи опалих листів, дивитися на чарівні розписи осіни на листах клена. Промайнуло коротке жіноче літо, починало повівати холодом, замовкли пернаті музиканти. От і прийшов час прощатися із золотий восени.

Твір – Опис за картиною Катерини Білявийі «Квіти за тином»

На картині Катерини Білявийі – чудові квіти на тлі чистого, погожого неба. Їх можна розподілити на два букети. Один, ближній, перебуває в тіні, другий – більше виразний, світлий, що осіняється сонячними променями. Квітів небагато: червоний, зелений, білий, голубой. Але вжито багато проміжних фарб

Я думаю, майстриня дуже любить природу, безмірно закохана у квіти. А їх тут безліч. Тягнуться до сонця рожеві мальви. По березовій галузі поплелася кучерява берізка. Зачаровують око білосніжні ромашки й жовтогарячі лілії, рожево червоні тюльпани й красоля з вишневими прожилками на пелюстках

Картина зачаровує гармонією квітів і форм, захоплює красою й майстерністю