Короткий зміст “Пісня про Роланда” – Середньовічна література

Державний імператор франків великий Карл (той самий Карл, від імені якого відбувається слово «король») сім довгого років боровся з маврами в Іспанії. Він відвоював у нечестивих уже багато іспанських замків. Його вірне військо взяло приступом всі вежі й скорило всі грады. Лише володар Сарагоси, цар Марсилий, безбожний слуга Мухаммеда, не бажає визнати панування Карла. Але незабаром гордий владика Марсилий упаде й Сарагоса схилить главу перед славним імператором

Цар Марсилий скликає своїх вірних сарацинів і просить у них ради, як уникнути розправи Карла, володаря прекрасної Франції. Мудрейшие з маврів зберігають безмовність, і лише один з них, вальфондский кастелян, не став мовчати. Бланкандрин, так звався мавр, радить обманом домогтися миру з Карлом. Марсилий повинен послати гінців з великими дарунками й із клятвою в дружбі, нехай пообіцяє Карлові від імені свого государя вірність. Посол доставить імператорові сімсот верблюдів, чотири сотні мулів, навантажених арабським золотом і сріблом, так так, щоб Карл зміг нагородити багатими дарунками своїх васалів і заплатити найманцям. Коли ж Карл із підношеннями відправиться в дорогу назад, нехай Марсилий заприсягне піти через малий час за Карлом і в день святого Михайла прийняти християнство в Ахене, престольному граді. Заручниками будуть до Карла послані діти знатнейших сарацин, хоча і ясно, що призначено їм загибель, коли відкриється віроломство Марсилия. Французи підуть додому, і тільки в Ахенском соборі могутній Карл у великий день святого Михайла зрозуміє, що маврами він обманутий, але буде пізно мстити. Заручники загинуть, зате трону не втратиться цар Марсилий.

Марсилий згодний з радою Бланкандрина й споряджає в шлях послів до Карла, обіцяючи їм за вірну службу в нагороду багаті маєтки. Посли беруть у руки галузь оливи – знак миролюбства – і відправляються в шлях. Тим часом могутній Карл святкує в плодоносному саду перемогу над Кордовою. Довкола нього сидять васали, грають у кості й шахи. Придя в стан франків, маври бачать Карла на золотому троні, особа короля гордо й прекрасно, борода його белее снігу, а кучері хвилями ниспадают на плечі. Посли привітають імператора. Вони викладають все те, що Марсилий, цар маврів, велів їм передати. Уважно вислухує Карл гінців і, никнучи головою, поринає враздумье.

Яскраво блискає сонце над станом франків, коли скликає Карл своїх наближених. Карл хоче знати, що думають барони, чи можна повірити словам Марсилия, що обіцяє у всім коритися франкам. Барони, що утомилися від довгих походів і важких боїв, бажають якнайшвидшого повернення в рідні краї, де чекають їхніх прекрасних дружин. Але жоден не може порадити цього Карлові, тому що кожний з них знає про підступництво Марсилия. І всі мовчать. Лише один, племінник короля, молодий граф Роланд, виступивши вперед, починає вмовляти Карла не вірити словам брехливого царя маврів. Роланд нагадує королям про недавню зраду Марсилия, коли той також обіцяв вірно служити франкам, а сам порушив свою обіцянку й зрадив Карла, убивши його послів, славних графів Базана й Базилия. Роланд благає свого володаря якомога швидше йти до стін непокірливої Сарагоси й помститися Марсилию за смерть славних воїнів. Карл мовчить, повисає лиховісна тиша. Не всі барони задоволені пропозицією молодого Роланда. Граф Гвенелон переконує всіх, що військо Карла й без того вже утомилося, а завойовано так багато, що можна з гордістю прагнути в дорогу назад до границь прекрасної Франції. Інший барон, Немон Баварський, один із кращих васалів короля, радить Карлові прислухатися до мов Гвенелона й почути благанням Марсилия. Граф затверджує, що християнський борг велить простити невірних і звернути їх до Бога й немає сумніву, що маври приїдуть у день святого Михайла в Ахен. Карл звертається до баронів з питанням, кого послати в Сарагосу з відповіддю. Граф Роланд готовий відправитися до маврів, хоч його рада й відкинуть паном. Карл відмовляється відпустити від себе улюбленого племінника, якому він зобов’язаний багатьма перемогами. Тоді Немон Баварський охоче пропонує відвезти послання, але і його Карл не бажає відпускати. Багато баронів, щоб довести свою вірність, хочуть відправитися в шлях, один лише граф Гвенелон мовчить. Тоді Роланд викрикує Карлові рада: «Нехай їде Гвенелон». Граф Гвенелон злякано встає й дивиться на тих, що зібралися, але всі згідно кивають головами

Граф Гвенелон іде у свій намет і готовить бойову збрую, збираючись у шлях. Недалеко від станів франків Гвенелон наганяє посольство, що вертається, невірних, котрих хитрий Бланкандрин затримував у Карла як можна довше, щоб по дорозі зійтися з посланцем імператора. Між Гвенелоном і Бланкандрином зав’язується довга розмова, з якого мавр довідається про ворожнечу між Гвенелоном і улюбленцем Карла Роландом. Вони дають один одному клятву – погубити могутнього Роланда

Проходить день, і Гвенелон уже в стін Сарагоси, його ведуть до царя маврів Марсилию. Поклонившись цареві, Гвенелон передає йому послання Карла. Карл згодний з миром піти у свої межі, але в день святого Михайла він чекає Марсилия в престольному Ахене, і якщо сарацин ослухатися посмітить, його в ланцюгах доставлять в Ахен і зрадять там ганебної смерті. Марсилий, що не очікував такої різкості, вистачає спис, бажаючи вбити графа, але Гвенелон уворачивается від удару

Всі лиха Іспанії від одного Роланда, приймається він переконувати Марсилия, і якщо той хоче спокою у своїй країні, те повинен він не просто послухатися Карла, але також хитрістю або обманом погубити його племінника, Роланда. Марсилий радий такому плану, але він не знає, як упоратися з Роландом, і просить Гвенелона придумати засіб. Якщо їм удасться погубити Роланда, Марсилий обіцяє графові за вірну службу багаті дарунки й замки прекрасної Іспанії

У Гвенелона план уже давно готовий, він точно знає, що Карл захоче залишити кого – небудь в Іспанії, щоб забезпечити спокій на завойованій землі. Карл безсумнівно попросить саме Роланда залишитися на стражі, з ним буде зовсім невеликий загін, і в ущелину (король уже буде далеко) Марсилий розіб’є Роланда, позбавивши Карла кращого васала. Цей задум по душі Марсилию, він кличе Гвенелона у свої покои й наказує принести туди дорогі подарунки, кращі хутра й прикраси, які новий друг відвезе своїй дружині в далеку Францію. Незабаром Гвенелона проводжають у дорогу назад, точно домовившись про виконання задуманого. Кожний знатний мавр клянеться в дружбі зрадникові – франку й відправляє з ним до Карла в заручники своїх дітей

Граф Гвенелон на зорі під’їжджає до стана франків і відразу проходить до Карла. Він приніс володареві безліч дарунків і привів заручників, але головне – Марсилий передав ключі від Сарагоси. Радіють франки, Карл наказав зібратися всім, щоб повідомити: «Кінець війні жорстокої. Ми відправляємося додому». Але Карл не хоче покинути Іспанію без охорони. Інакше він до Франції й доїхати не встигне, як басурманы знову піднімуть голову, тоді настане кінець усьому, чого домоглися франки за сім довгого років війни. Граф Гвенелон підказує імператорові залишити Роланда на стражі в ущелину із загоном хоробрих воїнів

Карл зі слізьми залишає Іспанію й на прощання віддає Роландові свій лук. Він знає, що їм уже не призначене зустрітися. Зрадник Гвенелон буде винний у лихах, які осягнуть франків і їхнього імператора. Роланд, зібравши своє військо, спускається в ущелину. Він чує рокіт барабанів і проводжає поглядом воїнів, що йдуть на батьківщину

Карл уже далеко, і тоді Роланд і граф Оливьер піднімаються на високий пагорб і бачать полчища сарацинів. Оливьер дорікає Гвенелона в зрадництві й благає Роланда сурмити в ріг. Карл ще може почути заклик і повернути війська. Але гордий Роланд не бажає допомоги й просить воїнів безстрашно йти в бій і здобути перемогу: «Зберігай вас Бог, французи!»

Знову піднімається Оливьер на пагорб і бачить уже зовсім близько маврів, полчища яких усі прибувають. Він знову молить Роланда сурмити, щоб Карл чув їхній заклик і повернув назад. Роланд не хоче нічого чути, вишиковує військо й із кличем «монжой» несеться в бій. У жорстокій битві зійшлися французи й війська хитрого Марсилия.

Проходить година, французи рубають невірних, лише лементи й дзенькіт зброї лунають над глухою ущелиною. Граф Оливьер мчиться по полю з уламком списа, він вражає мавра Мальзарона, за ним Тургиса, Эсторгота. Граф Оливьер уже вразив сімсот невірних. Усе жарче бій. Жорстокі удари разять і франків і сарацинів, але немає у франків свіжої сили, а напір ворогів не слабшає. Марсилий мчиться із Сарагоси з величезною раттю, він жадає зустрічі із племінником Карла, графом Роландом. Роланд бачить що наближається Марсилия й тільки тепер остаточно розуміє мерзенне зрадництво свого Гвенелона.

Жахливий бій, Роланд бачить, як гинуть молоді франки, і в каятті кидається до Оливьеру, він хоче сурмити в ріг. Але Оливьер тільки те й говорить, що пізно на допомогу Карла кликати, тепер імператор не допоможе, стрімко мчиться в січу. Роланд сурмить… Кривава піна на губах Роланда, здулися жили на скронях, далеко розноситься протяжливий звук

Дійшовши до границі Франції, Карл чує ріг Роланда, він розуміє, що передчуття його були не даремні. Імператор розвертає війська й поспішає на допомогу племінникові. Всі ближче й ближче Карл до місця кривавої битви, але вже не застати йому нікого в живі. Усюди смерть і кров, усюди лежать убиті французи, тільки Роланд повернувся на бойовище, він рубає сплеча, розсік Фальдрона, багатьох знатних маврів, жахлива помста Роланда за загибель воїнів і за зрадництво Гвенелона. На бойовище він зіштовхується з Марсилием, царем всієї Сарагоси, і кисть руки йому відітнув, царевича й сина Марсилия мечем булатним звалив з коня й заколов списом. Марсилий злякано кидається навтіки, але це вже йому не допоможе, війська Карла занадто близькі

Настали сутінки. Один халіф, на скакуні, підлітає до Оливьеру й вражає його в спину булатним списом. Дивиться Роланд на графа Оливьера й розуміє, що друг убитий. Він шукає поглядом архієпископа, але немає вже поруч нікого, військо розбите, день підійшов до кінця, принеся загибель доблесним франкам

Іде Роланд один по бойовищу, він почуває, що сили покинули його, кров’ю покрите особа, прекрасні очі замутилися, він нічого не бачить. Герой падає на траву, закриває ока, і востаннє він бачить образ Франції прекрасної. Через час до нього в тьмі підкрався мавр іспанський і безчесно вразив його. Убито могутнього лицаря. Тут на світанку знаходить його військо Карла. Імператор з риданнями падає на коліна перед тілом племінника й обіцяє помститися за нього. Поспішають війська скоріше в шлях, щоб наздогнати маврів і дати останній бій поганим зрадникам

Поранений Марсилий рятується від гніву імператора в столиці, у Сарагосі. Він чує переможний клич французів, що ввійшли в місто. Марсилий просить допомоги сусідів, але все злякано відвернулися від нього, один лише Балигант готовий допомогти. Зійшлися його війська з військами Карла, але швидко франки розбили їх, залишивши сарацинів лежати на бойовище. Карл вертається на батьківщину, щоб благочестиво поховати тіла героїв і здійснити справедливий суд над зрадниками

Вся Франція оплакує великих воїнів, немає більше славного Роланда, а без нього немає щастя у франків. Усі вимагають стратити зрадника Гвенелона й всіх його рідних. Але Карл не хоче стратити васала, не давши йому слова у своє виправдання. Настав день великого суду, Карл призиває до себе зрадника. Тоді один зі славних франків, Тьдри, просить Карла влаштувати двобій між ним і родичем Гвенелона, Пинабелем. Якщо Тьдри переможе, Гвенелона стратять, якщо ні, він буде жити

Зійшлися на поле бою Тьдри могутній і Пинабель непереможний, мечі піднявши, помчалися в бій. Довго борються герої, але ні тому, ні іншому не дається перемога. Доля ж розпорядилася так, що, коли поранений Тьдри останній раз підняв свій меч над головою Пинабеля, той, уражений, намертво впав на землю й більше вже не опам’ятався. Суд імператора свершен, Гвенелона воїни прив’язують до коней і женуть їх до води. Жахливі мучення випробував зрадник Гвенелон. Але яка смерть надолужить загибель прекрасного Роланда… Гірко Карл оплакує свого улюбленого васала

Карл Великий – імператор франків, дядько Роланда в поемі. Історичний К. В. досить мало нагадує сивобородого, навченого роками й досвідом владику – у момент іспанського походу йому було всього 36 років. У поемі йому 200 років, і вигляд його підкреслено патріархальний, що типово для народних сказань. У поемі також створюється гиперболизированное в дусі епосу подання про моці імперії К.: поряд з областями, які дійсно належали імператорові франків або були їм завойовані, називаються ті країни й міста, які в імперію К. не входили (Польща, Шотландія, Уельс, Англія, Константинополь та ін.), і навіть ті, які не існували в VIII в. (Нормандія). К. В. виступає в поемі як втілення духу хрестових походів: діями його керує архангел Гаврило; подібно Ісу Навину, він зупиняє сонце, щоб встигнути покарати невірних; йому сняться віщі сни. Взагалі через всю поему проходить паралель із євангельською притчею про Христю. Дванадцять перів уподібнюються апостолам, зрадник Гвенелон якоюсь мірою прирівнюється до Іуди, а в поводженні самого К. часом проступає мученицька покірність долі: «Я не можу потоки сліз стримати! Граф Гвенелон людей моїх погубить, – Сьогодні вночі ангел мені з’явився И віщий сон виявив очам моїм».

Роланд – головна діюча особа «Пісні». Його характер відрізняє гордість і самовпевненість, типова для героя, що звик здобувати перемоги. Коли він зауважує, що на їхній невеликий загін насуваються переважаючі сили супротивника, він відкидає раду Олів’є затрубити в ріг, щоб його почули воїни Карла й прийшли на допомогу. Він, як і покладено епічному героєві, цілком розраховує лише на власні сили. Безмежна відданість васала імператорові, готовність на першому його вимогу пожертвувати життям – основний мотив «Пісні», у якій немає картин мирного життя й побуту, але докладно описуються військові ради, бої й двобої. Про наречену Р., Альде, що вмирає від горя, довідавшись про загибель коханого, ми довідаємося лише наприкінці поеми, і її образ не робить такого сильного враження, як фігури суворих воїнів і вельмож імператора Карла. Р. виступає в «Пісні» втіленням всіх достоїнств, якими, відповідно до подань його епохи, повинен був володіти вірний слуга імператора й мужній християнський воїн