Аналіз поеми Пушкіна «Мідний вершник»

Автором чудової поеми «Мідний вершник», що написаний у формі вірша, є Олександр Сергійович Пушкін. По суті, двома її головними героями виступають парубок по ім’ю Євгеній, а також пам’ятник – Мідний Вершник

Початок добутку оповідає про пам’ятник, що персоніфікує Петра Першого – великого государя, новатора й людину, що прорубала вікно Вевропу.

Перша частина поеми розповідає про славне місто Петрограді, показаним читачеві в осінню пору, по якому поспішає Євгеній – бедный, однак працьовита людина. Одночасно показані думки Євгенія про Парашу – його коханій дівчині. Тої ж уночі в місті відбувається жахлива повінь, через якого Петроград поринає в паніку й хаос. Міські вулиці завалені різними товарами вуличних торговок, мостами, трунами з розмитого цвинтаря

Євгеній рятується, піднімаючись на монумент мармуровому леву, і нерухомо сидить на ньому. У той самий момент всієї думки його зайняті лише коханою дівчиною й глибокими переживаннями із приводу її долі, адже живе вона майже в самої затоки

У другій частині поеми показане закінчення повені. Парубок поспішає до того місця, де жила його кохана, однак виявляє на місці її будинку лише руїни

Зрозумівши, що його улюбленої більше ні, Євгеній, втративши розум, регоче. Але от наступає новий день, і народ починається потихеньку приходити в себе. Але тільки Євгеній всі ніяк не може оправитися після такого потрясіння. Тоді він іде зі свого будинку, починає бродяжити

Новим його будинком стає пристань. Навряд чи прокинувшись, він згадує все те, що послужило причиною його божевілля. Він бреде немов у тумані, ніяк не знаходить собі місця й підходить до Мідному Вершникові. У той момент Євгенію здається, що Мідний Вершник зривається з місця й несеться на нього

Парубок тікає, але всюди його переслідує тупіт кінських копит. З тих самих пор Євгеній опускає свої очі й знімає капелюх, проходячи повз пам’ятник. Він так і не отямився після повені й незабаром умирає