Роль козацтва в історії українського народу
Сьогодні в Україні намагаються відродити козацтво, ретельно вивчають життя козаків, їхні звичаї традиції, створюють сучасні козацькі загони. Справді, часи козацтва – частина героїчного минулого українського народу. Так у чому ж полягає такий жвавий інтерес до козаків? Чому ж ми, українці, пишаємося ними на увесь світ?
Унікальність нашої історії й нашого народу полягає в тім, що в козацтві виявився творчий і волелюбний дух наших предків. Кожний в Україні чув про козаків. Козак у нашій уяві – це переможний воїн, що не розстається із шаблею. Захисник Вітчизни, захисник прав і віри, звичаїв і достоїнства кожного, хто живе під небом України. Про їх написано багато наукових книжок, цікавих романів, зняті фільми. Про наш козацький рід і його проводирів говориться в урочистій пісні нашої держави – гімні України. А про хлопчиська й дорослого хлопця, що вміє відстояти свою честь і захистити більше слабкого, старого, жінку, у нас говорять: справжній козак. І в це слово вкладають розуміння найбільших чеснот нашого народу
Козацтво в Україні виникло більше 500 років тому після монголо – татарської навали. Українські міста піднімалися з руїн, але володарями колись могутньої держави стали литовські князі, хоча переважна більшість населень Великого Князівства Литовського становили українці й білоруси. На початку українці під новою владою почували себе вільно, литовці не пригноблювали їхню віру, мову, права й звичаї. Але вже в XV – XVI вв. підсилився вплив поляків, починається обмеження прав і процес покріпачення селян. Українці перестали почувати себе хазяями на власній землі
Волелюбний народ, українці шукають вихід, ідуть у степу, за дніпровські пороги – на Запоріжжя. Там, у вільних, але дуже небезпечних місцях і виникає український різновид європейського лицарства, особливий військовий стан – козацтво, що розширювалося, поповнювалося енергійними й завзятими, сміливими й талановитими воїнами. Козаки стали провідною силою, що сприяла формуванню сучасного українського народу. По всій Україні затвердилося саме демократичне на той час пристрій козацького народовладдя. Козак і українець позначало те саме, а українців в усьому світі називали «козацьким народом». Прилучатися до козацтва вважали за честь не тільки українці, а й багато чужоземців, піднесені доблестю й моральними чеснотами козаків
Козацькі поселення – Січі – мали свій пристрій, свої клейноди, свої правила й закони, по яких жили, а головний їхній закон – честь і справедливість. Негідникам і зрадникам там не було місця. Тому козаки були згуртовані, а це робило їх єдиної, могутньої військовою силоміць.
Протягом декількох сторіч українські козаки охороняли границі, воювали, захищаючи не тільки власні інтереси, а й інтереси інших країн: козацькі загони були бажаною підмогою й у польському, і у французькому війську. Воювали на суші й на море. Про славні бої й походи козаків, про їхню сміливість, відвагу й винахідливість ходять легенди. Козаки були неперевершеними майстрами військового справи у свій час
Прославили козацтво хоробрі, талановиті проводирі: Остап Дашкевич, Дмитро Вишневецкий, Іван Свирговский, Богдан Ружинский, Іван Підкова, Самуил Зборовский, Северін Наливайко, Максим Кривоносий, Петро Конашевич – Сагайдачний та інші. Гетьманство Богдана Хмельницького поклало край так званому «золотому спокою». Видатний гетьман, сміливий, рішучий борець за правду, він віддав своє життя за волю українського народу, але зрадництво татар і Москви не дало здійсниться мрії Хмельницького бачити Україну вільної й скоротило йому життя. Після смерті Хмельницького на Україні почався хаос – многогетманство й братовбивча війна. Цей страшний час назвали «руїною». Останні гетьмани – Іван Выговский, Петро Дорошенко, Іван Сирко, Іван Мазепа – шукали підтримки в турків і шведів, намагаючись піти від гніта Московщины й Польшы. Але сили українського козацтва вже були ослаблені, а союзники не надійні. Тому знову й знову поразки. Ще Пилип Орлик, Іван Скоропадський і Павло Полуботок намагалися продовжити справу Івана Мазепи, але знову зрада. Знесилена й залякана Україна не піднялася на допомогу
Катерина II поставила крапку в історії великого козацтва. Скориставшись відважним військом, щоб відвоювати Крим у Туреччини, вона наказала знищити Січ. Але козаки не здалися московітам, вони покинули Січ, залишивши її для пограбування, і приєдналися до турків. Ті з радістю прийняли мужніх воїнів у своє військо., хтось наймався реєстровими козаками на Московську службу. Останні українські козацькі поселення були на березі Азовського моря в 1828 році, але й вони були пригноблені царським урядом
Слава про волелюбних, українських предків, непохитну волю знаменитих козаків, живе й донині. Багато хто з нас і сьогодні носять козацькі прізвища й не знають про це. Через козацтво ми всі створювали нашу історію, і кожний з нас не тільки причетний, але й відповідальний за неї. І сьогодні, коли йде становлення незалежної України, як ніколи актуально звучать рядка нашого гімну:
