Лірика давньогрецьких поетів Тіртея, Архілоха

У VII—VI ст. до н. е. настав інший період — час ліричної поезії. Грек усе більше відчував себе окремою особистістю, індивідуальністю зі своїм внутрішнім світом, переживаннями. Саме в ліриці і знайшли своє відображення почуття і переживання окремої людини.

У VII—VI ст. до н. є. в Греції творили близько десятка уславлених поетів. Проте до нас дійшло дуже мало з їхньої поетичної спадщини: незакінчені вірші, часто лише окремі фрагменти. Один сучасний критик влучно помітив, що враження від знайомства з грецькою лірикою таке, ніби знаходишся в музеї прекрасних скульптурних фігур, але жодна з них не уціліла повністю. Перед нами ніби купа уламків: голова, рука, частина торса. Але і ці уламки створюють враження досконалості, завдяки витонченості обробки, особливій гармонії. Адже по них можна судити, наскільки прекрасною була мармурова фігура в цілому…

Слово “лірика” походить від слова “ліра”. Саме у супроводі ліри або флейти виконувалися віршовані твори (зазвичай невеликого обсягу). Сучасні літературознавці поділяють еллінську лірику на два основних різновиди: пісенна і декламаційна. Пісенна лірика (меліка) — співалася у супроводі музичних інструментів, декламаційна лірика — декламувалася спочатку часто, а згодом і зовсім без музики.

Головними видами декламаційної лірики були: елегійна лірика (елегії) — це вірші, у яких найчастіше звучали роздуми або настанови, оспівувалася природа, любовні і патріотичні почуття, і ямбічна лірика (ямби) — вірші, у яких автор когось звинувачував, сварив, засуджував або простою розмовною мовою говорив про буденні речі. Майстром елегії вважається Тіртей. Отже, перший зал віртуального поетичного музею, який ми відвідаємо, присвячений творчості видатного античного поета 7 століття до н. е. Тіртея.

Завдання. Розгляньте зображення Тіртея на сторінці 84, прочитайте епіграф до статті “Будемо батьківщину і дітей боронити відважно” і поділіться своїми припущеннями щодо того, яким вам уявляється античний поет Тіртей. Тіртей був поетом і воїном одночасно. Він боронив рідну землю.

Біографія Тіртея оповита легендами. Згідно з легендою, він був афінським громадянином, кульгавим учителем. Під час Мессенської війни спартанці звернулися до оракула за порадою: “Що зробити, щоб виграти війну?” Оракул порадив попросити афінян, щоб ті дали їм вождя. Спартанці були гордими воїнами. Вони не хотіли принижуватися перед афінянами, яких вважали своїми суперниками. Проте порадою оракула знехтувати вони не могли, тому і звернулися до афінян з проханням, щоб ті прислали їм свого полководця.

Афіняни відправили спартанцям Тіртея. Це було насмішкою, якщо врахувати те, з яким презирством ставилися до людей із фізичними вадами спартанці. Воїни із Спарти і справді були розчаровані і розгнівані, коли побачили кульгавого вчителя, але через деякий час зрозуміли, що Тіртей — це дійсно той, хто допоможе їм перемогти ворога.

Тіртей не командував військами, а склав декілька патріотичних військових віршів, які підняли дух спартанців і допомогли їм одержати перемогу над ворогом.

У чому ж сила поетичного слова Тіртея? Перша строфа побудована на протиставленні: “добре” — “гірше ж немає нічого”. Коротко сформулюйте, що, за думкою Тіртея, “добре”, а що “гірше немає нічого”. (”Добре” — боронити країну, віддати життя за батьківщину. “Гірше немає нічого” — бути зневаженим усіма втікачем з поля бою. Друга строфа — це звернення до молодих воїнів.

Закінчує Тіртей вірш таким висновком:

Отже, готуючись, кожен хай широко ступить і стане,

В землю упершись міцніш, стиснувши міцно уста.

Вірші Тіртея зміцнювали бойовий дух воїнів, виховували в них почуття обов’язку перед Батьківщиною, пробуджували мужність і стійкість у бою, надихали на подвиг.

Пропоную перейти до другої зали декламаційної античної лірики, в якій зібрані вірші та фрагменти творів іншого відомого поета античності, сучасника Тіртея Архілоха, який був майстром як елегій, так і ямбів. Знайомство з цим поетом пропоную розпочати з його найвідомішого вірша “Серце, серце…”.

Архілох стверджує, що життя людини сповнене “лютих бід”, ворожнечі, проте людина повинна бути непохитною у всіх життєвих випробуваннях, стримано сприймати радість і нещастя, пофілософському ставитись до “змін у людському житті”.