Аналіз вірша Пушкіна «Не дай мені бог збожеволіти» – Пушкіна А. З
Вірш А. С.Пушкіна “Не дай мені бог збожеволіти” написане в 1833 році, критики відносять його до ряду віршів, що відбивають трагічний світогляд останнього років життя поета. Яскравий і емоційний початок відразу привертає увагу читача. У цьому неоднозначному добутку відразу видні метання й переживання людини освободе.
Важкий час, у період якого написане цей вірш, змушувало багатьох поетів бути гранично обережними з висловленнями або замовчати зовсім. Однак Пушкін дуже красномовний і сміливий, хоча сам неодноразово міг відчути на собі гнів пануючи. Імовірно, тематика божевілля у вірші навіяний обвинуваченням П. Я.Чаадаєва, якого знав поет, божевільним з політичних спонукань
У добутку відчувається настрій автора, що тяготиться перебуванням у ворожому йому суспільстві. Весь вірш побудований як звертання д самому себе, внутрішня бесіда
У своєму добутку автор міркує над божевіллям і боїться його – найбільше з нещасть, воно гірше вбогості й принижень. Однак після, він намагається подивитися на втрату розуму ззовні. І божевілля з’являється йому у двох іпостасях: романтичної, ідеальної й реальної, життєвої
У першому випадку божевільній людині можна навіть позаздрити, адже він живе у своєму світі й вільний гранично, наскільки може бути вільний людина, однак у реальному житті фізична й моральна воля божевільного обмежується ув’язненням. І його життя супроводжується не шумом дібров, розкатом хвиль, а лементами й вересками – шумами жовтого будинку
Воля фізична для поета – це, насамперед, єднання із природою, саме тому в добутку з’являються рядки про темний ліс, вихор – урагані, що розриває поля. Також поет стосується тої думки, що в очах розважливих “дурнів” усяка творча людина безумець, то ж стосується й поета, моменти натхнення якого те саме що божевілля, більше того, наприкінці вірша він називає дурнем себе, повністю стираючи границю між поетом і божевільним
Однак, якщо єднання із природою перманентний стан душевнохворого, він як би вертається до джерел, то поетові звертання до природи потрібно в першу чергу для творчості й натхнення, у реальному ж світі він може бути раціональним і здоровим
