Краще вмерти, ніж бути рабом

У ті далекі часи байка посідала гідне місце в літературі. Про багатьох байкарів нам майже нічого не відомо. Серед імен, що повиті легендами, – перше місце належить Езопові. Жодних достовірних відомостей про нього немає. Зате існує багато переказів та легенд про життя цього мудрого співця, що жив у VI ст. до н. е.): Вчитель запрошує продовжити розповідь учня “Езопа”. За походженням я фракієць, хоча дехто називає мене фрігійцем. Про свою зовнішність і згадувати не хочеться. Кульгавий, ще й горб за плечима. Але лихій долі й цього було замало: я народився рабом. Змалку зазнав знущань. Та все ж і мені трохи пощастило: небо подарувало світлий розум і гострий язик. Я почав складати байки, в яких висміював людські пороки: заздрість, жадібність, пихатість. Мої байки почали переказувати в усіх куточках Еллади, а про мою мудрість складали легенди.

На портреті Веласкеса Езоп постає перед нами не потворним, кульгавим і горбатим рабом, про що розказують легенди, а людиною вільною, незалежною. Він спокійний, задумливий, втомлений. Можливо, обдумує ідею нової байки. У нього в руках книга.

Якось господар послав Езопа до міста з дорученням. Дорогою зустрівся йому суддя, який суворо запитав:

- Куди ти йдеш?

- Не знаю, – відповів Езоп.

Така відповідь здалася судді підозрілою, і він звелів відвести Езопа до в’язниці.

- Але ж я сказав щиру правду. – запевнив Езоп, – звідки мені було знати, що я потраплю до в’язниці. Суддя засміявся і відпустив його.

Існує кілька легенд про перебування Езопа у філософа Ксанфа. Вражений мудрістю байкаря, Ксанф купив його на торгах. Запросивши якось гостей на бенкет, він наказав Езопові почастувати їх найкращими стравами. Раб мудрець купив кілька свинячих язиків і приготував їх.

Досліджуючи античні байки, ми знайшли такий вислів про Езопа: “Він – раб, але мудріший за вільних, він некрасивий, але вищий за красенів”. Так, він – раб. І будучи вихідцем з рабів, виражав інтереси пригноблених. Він вважав, що людина повинна мати свою людську гідність і завжди вміти відстояти себе. Своїми байками він навчає цього людей.

Зараз услід за байкою ми помандруємо у Стародавній Рим. Завдяки вивченню історії стародавнього світу, напевне, кожен з нас може уявити собі Рим та його жителів І ст. н. е. Саме у ці часи байка стала літературною. Першим автором книги віршованих байок став римський байкар Федр. Слідом за ним грецький поет Валерій Бабрій теж написав книгу байок. А тепер спробуємо уявити, що серед натовпу на вулицях Риму ми зустрілися з учнем Езопа – Федром – основоположником літературної байки.

“Федр”. Я раб із Македонії. У дитинстві потрапив у Рим, де і здобув волю, став вільним завдяки імператору Августу. Працював шкільним учителем; у школі навчання починав з читання та обговорення байок Езопа. Написав п’ять збірок байок (230 байок).

Перенесемося до Італії XV ст. Щоб краще та глибше зрозуміти вивчені байки, звернемось до жанрового порівняння. Подивіться на репродукцію картини “Мона Ліза”. Лафонтен був людиною простодушною, забудькуватою та неуважною. Представлений королю, зустрічі з яким він просив, щоб подарувати йому книжку своїх віршів, Лафонтен забув її вдома. Коли Лафонтен помирав, до нього прийшов священик, щоб відпустити йому гріхи, і став вимагати дарчої на користь церкви. “Отче, у мене за душею немає й полушки, – відповів поет, – але незабаром повинна вийти з друку книжка моїх новел, візьміть 100 екземплярів і продайте їх”, – запропонував поет. Крім байок, він писав трагедії, комедії, оди, послання, романи, пісні, віршовані новели. Сюжети для своїх байок запозичував у Езопа, Федра. Жанр байки дозволяв Лафонтену не тільки розважати, а й наставляти людей. Багато з них. стали народними.

Упродовж усього періоду свого існування байка завжди стояла на сторожі загальнолюдських ідеалів – добра, честі, справедливості. Поетибайкарі прославляли, часом з ризиком для власного життя, людей мужніх, сміливих і незламних, здатних боротись за волю, відстоювати свої права. Вони завжди були на боці знедолених, безправних, бідних і чесних, оспівували людинутрудівника, патріота, творця.

У байках гостро засуджуються такі людські вади, як грубість і тупість, пихатість і лицемірство, жорстокість і неуцтво, підступність і лукавство, несправедливість і заздрість, скупість і дармоїдство, неробство і гультяйство.

Езоп, Федр, Лафонтен, Крилов, Глібов і багато інших байкарів, розповідаючи про загальнолюдські ідеали у красномовній, дохідливій формі, вірили в людину, у перемогу добра над злом, мріяли бачити людство кращим, досконалішим. Саме в цьому величезна цінність байки як глибокого за змістом і повчального за характером літературного твору.