Твір по оповіданню Олдріджа «Останній дюйм»
Головні герої оповідання Джеймса Олдріджа «Останній дюйм» – це старий льотчик Бен і його син Деви. Бен. працював у багатьох країнах: у Канаді, у США, в Ірані. Останнім часом він працював на нафтову компанію, що шукала в Єгипті нафту. Нафта вони не знайшли, і Бен втратив роботу пілота в компанії. Йому було вже сорок три роки, і тому Бен навряд чи міг розраховувати на інше місце. Він вирішив заробити, знімаючи за замовленням однієї телекомпанії акул під водою. Бен жив у Каїрі разом зі служницею-француженкою й Деви. Синові його було десять років, і в них були дуже непрості відносини. Бен увесь час працював: і коли син народився, і коли він ріс, коли почав ходити й говорити. Його дружина Джоанна була незадоволена життям у пустелях Аравії й зрештою кинула чоловіка із сином і виїхала на батьківщину, у Нову Англію. Так Беневі довелося виховувати свого сина, чим раніше він не займався.
Деви теж не дуже-те добре ставився до своїх батьків. Це тому, що він завжди був один, їм ніхто не займався. Я думаю, що йому дуже не вистачало батьківської уваги й він сильно страждав від цього. Його батько завжди розмовляв з ним різким тоном і часто лаяв. Деви у свої десять років почував себе дуже самотнім і неприкаяним. Це тому, що він бачив: «мати їм не цікавиться, а батько – стороння людина, різкий і небагатослівний, не знаючий, про що з ним говорити в ті рідкі хвилини, коли вони бували разом». І от, щоб якось зблизитися зі своїм сином, Бен взяв його із собою в політ. Вони прилетіли в Акулячу бухту на Червоному морі. Вона так називалася через те, що в ній було багато цих хижаків, і Бен вирішив знімати тут.
Йому запропонували багато грошей за цю роботу, і тому він вирішив ризикнути, хоча це дуже небезпечно. Крім того, навколо Акулячої бухти була більша пустеля, і якби з ними що-небудь трапилося, то ніхто не зміг би прийти на допомогу. Коли вони приземлилися, Бен зайнявся підготовкою акваланга й кінокамери, а Деви допомагав йому. Батько суворо командував сином, і тон його був дуже різким: «Бен раптом відчув, що розмовляє із хлопчиком так, як розмовляв із дружиною, чия байдужість завжди викликала його на різкий, наказовий тон. Нічого дивного, що бідний парубійко цурається їх обох». А сам Деви був дуже мовчазний. Він завжди боявся викликати на себе гнів батька, тому завжди намагався виконати все, що той скаже, і не говорити зайвого. Коли його батько в перший раз пірнув під воду, Деви відчув себе дуже самотнім, і злякався, що може загинути, якщо з батьком щось трапиться.
Ще коли вони тільки прилетіли, Деви кілька разів перепитав батька, чи не знайдуть їх тут. Бен думав, що хлопчик боїться, що їх заарештують, і відповідав, що ніхто їх тут не знайде. Це тільки ще більше налякало бідного хлопчика. Він сидів і дивився на море: «Під водою нічого не було видно, і в розпеченій тиші, на самоті, про яке він не жалував, хоча раптом його гостро відчув, хлопчик роздумував, що ж з ним буде, якщо батько так ніколи й не випливе з морської глибини». Але в перший раз із Бенем нічого не трапилося, – він зняв акул на кінокамеру, вийшов на берег, і вони сіли снідати. Тут виявилося, що льотчик не догадався взяти із собою води – тільки пиво собі. Я думаю, що це дуже яскраве свідчення того, як Бен неуважно ставився до свого власного синО. Після того, як вони поснідали, Бен взяв принаду – кінську ногу, спустився під воду, прив’язав її до корала, а сам став знімати акул, які відразу накинулися на м’ясо. Але Бен не помітив, що забруднився в крові.
Але ж акули завжди нападають, коли почувають захід крові. І сама небезпечна – акула-кішка, напала на Бена. Він став відбиватися й ледве врятувався. Коли він вибрався з води на пісок, то впав без свідомості від втрати крові. Коли Бен опам’ятався, то виявилося, що в нього так покаліченні ноги й руки, що він не зможе сам іти й не зможе вести літак. Коли він подивився на свою праву руку, те «побачив мускули, сухожилля, крові майже не було. Ліва була схожа на шматок жованого м’яса й сильно кровоточила». Бен зрозумів, що вони загинуть, і вихід у них тільки один: літак повинен вести Деви. Колись він учив сина керувати літаком, і той встиг літак опанувати. Але він знав, що хлопчик злякається, якщо відразу сказати йому, що він поведе літак. «Треба було навпомацки знайти дорогу до обійнятого страхом, незрілому свідомості дитини». Тому Бен почав поступово вмовляти сина: спочатку перев’язати рани, потім допомогти підповзти до літака, потім допомогти піднятися усередину. Нарешті, коли вони забралися в літак, Бен сказав: «Прийде тобі узятися за діло самому, Деви». Батько говорив синові, що робити, і керував зльотом. Але коли вони піднялися в повітря, воно знепритомнів. Добре, що він встиг пояснити синові, яким курсом летіти. Опам’ятався Бен, коли вони вже підлітали до Каїру.
Наприкінці польоту він знову допоміг хлопчикові – цього разу посадити літак. Вони врятувалися завдяки десятилітньому Деви й мужності Бена, що навіть перед смертю (він думав, що вмре) думав тільки про те, як урятувати синО. Бен втратив у лікарні ліву руку – неї довелося відрізати, але вижив. А саме головне – він зміг знайти дорогу до серця свого синО. Вони стали після цього випадку значно ближче один ОДНОМУ – Я навіть думаю, що вони вперше полюбили один одного – як батько й син. Тепер Бен вирішив, що вже ніколи не відпустить Деви від себе й займеться його вихованням. Він вирішив, що обов’язково повинен виростити його теперішньою людиною.
