Твір по картині Герасимова «Дарунки осіни»

Мало таких людей у нашій країні, хто не знав би великого радянського художника – живописця Олександра Михайловича Герасимова. За все його життя він написав більше 2500 картин: це минулого й натюрморти, і пейзажі, і портрети, а так само сюжетний історичний жанр, у якому Олександрові Михайловичу не було й рівних

Варто відзначити й те, що цей художник був першим президентом Академії Мистецтв СРСР, Лауреатом чотирьох Сталінських премій, а так само був улюбленим живописцем великого вождя. Багато хто його роботи зберігаються в державних музеях Москви й Санкт – Петербурга, такі як: «И. В. Сталін у труни А. А. Жданова», «Портрет найстарших радянських художників», які є надбанням російського образотворчого мистецтва. Серед них є й полотно за назвою “Дарунки осіни”.

Це типовий натюрморт, представлений художником у яскравих червоно – жовтих тонах, точно передає глядачам всю щедрість і фарби осіни. Сюжет картини представлений набором різних плодів на вистеленому скатертиною столі. У центрі всієї композиції перебувати ваза з пишними галузями горобини, які злегка прогинаються під вагою спілих і наливних грон з ягодами. Можна припустити, що це і є основний предмет даного натюрморту, тому що він відразу ж приковує до себе увага

Поруч із вазою на передньому плані лежить тарілка з яблуками, імовірно привезеними з малої Батьківщини художника – міста – саду Мічурінська. Дивлячись на них, прокидається бажання опинитися в осінньому саду, що пропахнув спілими плодами, серед пишних яблунь, під якими стелитися килимом падалиця

Біля тарілки з яблуками лежать два наполовину порожніх соняшники – теж, свого роду, дарунки осіни, що доповнюють загальний вид картини. Поруч із ними незатейливо розташувався невеликий грибок, імовірно зірваних художником у невеликому садку перед будинком

У цілому картина передає настрій теплого осіннього дня, коли слабко, але ще гріє сонце, віддаючи останні проміннячка тепла й світла перед суворій росіянці взимку разом з дарунками природи, що воно все літо так довго й тремтливо зігрівалося