Найголовнішого очима не побачиш

Твір за казкою А. де Сент-Екзюпері «Маленький принц». Французький письменник та льотчик Антуан де Сент-Екзюпері народився в один рік з новим століттям, яке відрізнялося від попередніх епох новим розумінням людини й мистецтва. Саме митці XX століття зосередили свою увагу на тому, як зробити маленьку людину справді великою… Тому не випадково А. де Сент-Екзюпері створює образ Маленького принца, який є одним з найбільш величних образів нашого жорстокого століття. У своїй казці «Маленький принц» письменник розповідає про духовні цінності, що виявляються важливішими за буденні справи дорослих, про те, що потрібно людині, її серцю, про те, що робить її щасливою.

Коли читаєш перші сторінки «Маленького принца», серце огортає сум. Ніхто й ніколи не розумів малюнки пілота, а значить, і його душу. Маленький принц теж почувався дуже самотньо. Таке враження, що вони обидва загубились у великих просторах Всесвіту. Навколо – лише пустеля, людей немає, а якби вони й були, мабуть, ніхто не звернув би уваги на того, кому дуже самотньо… Особливо сумно читати ті сторінки книги, де тільки луна озивається до Маленького принца:

«- Будьте моїми друзями, – сказав він, – я зовсім один. – Зовсім один… зовсім один… зовсім один… – відповіла луна».

Маленький принц прилетів З маленького астероїду В-612, де був його дім. Зранку він прочищав свої вулкани й доглядав за трояндою. «Прокинувшись вранці, приведи до порядку свою планету», – таке гасло Маленького принца. Астероїд – символ дому. Вулкани – символ того, за що ти відповідаєш. Троянда – уособлення краси, духовності. Можна припустити, що квітка є також символом жіночності. Маленький принц полишив свою планету та зробив крок: у невідомий Всесвіт, щоб знайти сенс буття. Герой познайомився з мешканцями кількох астероїдів, але не знайшов відповідей на питання, що хвилювали його, не знайшов друзів. Він побачив, що для дорослих важливі багатство, влада, честолюбство тощо. А його «дитяча» душа прагнула іншого – взаєморозуміння, чистоти в стосунках, радості кожного дня, краси. Дитина – це душа світу, її бачення – природніше, лю’і дяніше, отже, правильніше, ніж у дорослих. Дитина більше відчуває серцем, ніж розумом. Тому її почуття можна вважати духовним барометром світу. Журба дитини – ознака того, що в небезпеці не тільки сучасність, а й майбутнє. Потрапивши на велику й красиву планету Земля, Маленький принц познайомився з пілотом. У їхньому світовідчутті виявилося багато спільного. Разом вони пройшли довгий шлях до криниці з живою водою. І це був шлях не тільки через пустелю, а передусім шлях через власні сумніви й протиріччя. Коли на Землі Маленький принц побачив такі самі троянди, як та, що росла на його астероїді, він заплакав. Герою здавалося, що він має справжнє багатство – одну-єди-ну в світі квітку, а виявилося, що то звичайнісінька троянда. «Проста троянда і три вулкани, які сягають мені до колін і з яких один погас, можливо, назавжди – цього замало, щоб бути великим принцом». Героя охопив відчай від невпевненості у собі й системі своїх життєвих цінностей. Він хотів любити одну троянду, а виявилося, що троянд на Землі багато. Він хотів бути великим, але не знав як… Проте Лис, з яким познайомився герой, допоміг йому збагнути, в чому сенс життя. Він пояснив, що друзів мати нелегко, що для цього потрібно віддати іншому часточку власної душі, власного серця. «Узнати можна тільки те, що приручиш. У людей уже немає часу щось узнавати. Вони купують речі готовими у торговців. Але ж немає таких торговців, які продавали б друзів, і тому люди вже не мають друзів. Як хочеш мати друга – приручи мене!.. І ось тобі мій секрет. Він дуже простий: добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш».

І Маленький принц зрозумів, що його троянда є такою дорогою для нього через те, що він віддав їй багато часу, вклав у неї часточку власного серця і тому відповідає за неї перед власним сумлінням. Справді, Лис мав рацію, коли казав, що найголовнішого очима не побачиш, що відчути його можна лише серцем. Маленький принц раптом відчув гостру потребу знову опинитися вдома, на маленькому астероїді, біля своєї троянди. Змалювавши загальну картину світу «дорослих» і поставивши в його центр дитину, Антуан де Сент-Екзюпері порушив важливі філософські проблеми: що таке суспільство, куди прямує людська цивілізація і Всесвіт взагалі, справжні й фальшиві цінності, місце людини у житті, боротьба людяного і бездуховного начал, значення краси, дружби у світі та ін. Однак найбільш важливими є питання про те, як повернути людям духовну сутність, яку вони втратили, та як зробити людину щасливою. Наприкінці казки і Маленький принц, і пілот повернулися додому, але головне, на думку Сент-Екзюпері, щоб людина повернулася до своєї землі, до людей, до природи, до вічних цінностей, до самої себе. Головне, щоб людина відродила в своїй душі по-дитячому чисте сприйняття світу.