Оригінальність побудови поеми Івана Драча ‘Чорнобильська Мадонна’ (1 варіант)

Поема “Чорнобильська мадонна” з’явилася у збірці “Храм сонця” у 1988 році як болісний відгук на страшну трагедію в житті не тільки України, а й усього світу — вибух на Чорнобильській атомній станції, У той час багато українських письменників не змогли пройти повз планетне лихо, але витвір Івана Федоровича Драча став найбільш популярним. Авторові вдалося всю душу вкласти у вистраждані рядки:

Тяжко пишу, зболено розмірковую,

Словами гіркими наповнюю аркуш…

Та не сам митець творить поему-стогін. “Вона пише тобою, як недолугою ручкою, як нікчемним пером, як олівцем хапливим і ошалілим, покручем-олівцем”. Вона — Чорнобильська мадонна — вселюдський біль і каяття, вічна пам’ять про загиблих і згадка про втрачене. Створити те, чого вимагає вона, — надлюдське завдання, та розуміє письменник, що це його обов’язок, тому й словами Мадонни, що звучать усередині, заклинає себе:

…Плачем будь, стань Голосінням,

Вирви над Прип’яттю паморозь сиву бузку посивілого і

Порідій у Рудому лісі, що від сонця рудіший

Проклятим будеш,

Родом і Плодом поганьбленим будеш, коли зламаєшся…

Витвір поетичного таланту Івана Драча дивний і неповторний. Його поема нагадує мозаїчну картину, що висвітлює найбільш важливі моменти, найбільш пекучі теми. Автор відкидає канони класичних поем, будуючи свій твір з прологу, епілогу та різноманітних за жанровими особливостями дев’ятнадцяти частин, серед яких і грізні поезії-інвективи на адресу винуватців трагедії і тих, хто зміг нажитися на чужому горі (“Соловей-розбійник”, “Мати й христопродавці”, “Примітивний портрет складної людини”), і хвилюючі вірші-роздуми про причини трагедії (“Запитання без відповіді”, ” Роздуми під час відкритого Чорнобильського суду в закритій зоні на стару тему: Ірод і Пілат”), і цілі балади (“Хрещатицька мадонни”), і новітній міф (“Солдатська мадонна”, “Банкет в пору СНІДу…”), і навіть прозові уривки з листівки “Мадонна атомного піку” художника Василя Курилика. Знаходить письменник навіть місце для “чорного” гумору, пишучи про “розумну” бабу в целофані, яка взула в чоботи свою корівчину, але продовжує випасати її й пити молоко, видобуте з зараженої трави. Кожна частина поеми має власний епіграф, який відсилає нас до того чи іншого твору, наприклад, “Марії” Т. Г. Шевченка, народної думи “Бідна вдова і три сини”, “Скорбної матері” П. Тичини, “Лебедів материнства” В. Симоненка тощо. Ці твори додатково допомогають по камінчику скласти образ Чорнобильської мадонни, яка поєднала в собі й Богородицю, й Шевченкову Катерину, що втрачає дитину і ніколи вже більше не стане матір’ю, і вселенську матір, яку “не можна вибирати”.

Складна побудова поеми “Чорнобильська мадонна” дозволяє побудувати ємний і всеохопний образ Мадонни, водночас грізної, безжальної до винищувачів життя і доброї, ніжної до всього, що вижило в страшній техногенній катастрофі. Мадонна, яка несе планету в майбутнє, прагнучи врятувати її від майбутніх трагедій.