Короткий зміст “Про дух законів” Монтеск’є по главах

Монархії гинуть, коли помалу відміняються прерогативи станів і привілею міст. У першому випадку йдуть до деспотизму всіх; у другому – до деспотизму одного. Принцип монархії розкладаються також, коли вищі посади в державі стають останніми щаблями рабства, коли сановників позбавляють поваги народу й обертають їх у жалюгідне знаряддя сваволі. Принцип деспотичної держави безупинно розкладається, тому що він порочний по самій своїй природі. Якщо принципи правління розклалися, найкращі закони стають дурними й звертаються проти держави; коли принципи здорові, навіть дурні закони роблять такі ж наслідки, як і гарні, – сила принципу всі собі скоряється

Республіка по природі своєї вимагає невеликої території, інакше вона не удержиться. У великій республіці буде й більше багатства, а отже, і непомірні бажання. Монархічна держава повинне бути середньої величини: якби воно було мало, те сформувалася б як республіка; а якби було занадто велике, те перші особи держави, сильні по самому своєму положенню, перебуваючи вдалині від государя й маючи власний двір, могли б перестати йому коритися – їх не злякала б погроза занадто віддаленої й уповільненої кари. Великі розміри імперії – передумова для деспотичного правління

Треба, щоб віддаленість місць, куди розсилаються накази правителя, урівноважувалася швидкістю їхнього виконання; щоб перешкодою, що стримує недбалість із боку начальників віддалених областей, служив страх; щоб уособленням закону був одна людина. Невеликі республіки гинуть від зовнішнього ворога, а більші – від внутрішньої виразки. Республіки охороняють себе, з’єднуючись один з одним, а деспотичні держави заради тої ж мети відділяються й, можна сказати, ізолюються друг від друга. Жертвуючи частиною своєї країни, вони спустошують окраїни й обертають їх у пустелю, внаслідок чого ядро держави стає недоступним. Монархія ніколи не руйнує сама себе, однак держава середніх розмірів може піддатися навалі – тому в монархії є міцності для захисту границь і армії для захисту цих фортець

Найменший клаптик землі обороняється там з більшим мистецтвом, завзятістю й мужністю. Деспотичні держави роблять друг проти друга навали – війни ведуться тільки між монархіями. У кожній державі є три роди влади: влада законодавча, влада виконавча, що відає питаннями міжнародного права, і влада виконавча, що відає питаннями права цивільного. Останню владу можна назвати судової, а другу – просто виконавчою владою держави. Якщо влада законодавч і виконавча будуть з’єднані в одній особі або установі, то волі не буде, тому що можна побоюватися, що цей монарх або цей сенат стануть створювати тиранічні закони для того, щоб так само тиранически застосовувати їх. Не буде волі й у тому випадку, якщо судова влада не відділена від законодавчої й виконавчої

Якщо вона з’єднана із законодавчою владою, то життя й воля громадянина виявляться у владі сваволі, тому що суддя буде законодавцем. Якщо судова влада з’єднана з виконавчої, то суддя одержує можливість стати гнобителем. Государі, стремившиеся до деспотизму, завжди починали з того, що поєднували у своїй особі всі окремі влади. У турків, де ці три влади з’єднані в особі султана, царює жахаючий деспотизм

Зате англійцям удалося за допомогою законів установити прекрасну систему рівноваги влади. Політичне рабство залежить від природи клімату. Надмірна жара підриває сили й бадьорість людей, а холодний клімат надає розуму й тілу відому силу, що робить людей здатними до дій тривалим, важким, великим і відважним. Це розходження можна спостерігати не тільки при порівнянні одного народу з іншим, але й при порівнянні різних областей однієї й тої ж країни: народи Північного Китаю мужественнее, чим народи Південного Китаю; народи Південної Кореї уступають щодо цього народам Північної Кореї. Не слід дивуватися, що малодушність народів жаркого клімату майже завжди приводилася їх до рабства, тоді як мужність народів холодного клімату зберігалася за ними волю

Потрібно додати, що остров’яни більше схильні до волі, чим жителі континенту. Острова бувають звичайно невеликих розмірів, і там сутужніше вживати одну частину населення для гноблення іншої. Від більших імперій вони відділені морем, що перепиняє шлях завойовникам і заважає надати підтримку тиранічному правлінню, тому остров’янам легше зберегти свої закони. Великий вплив на закони робить торгівля, тому що вона зціляє людей від тяжких забобонів. Можна вважати майже загальним правилом, що скрізь, де вдачі лагідні, там є й торгівля, і скрізь, де є торгівля, там і вдачі лагідні

Завдяки торгівлі всі народи довідалися вдачі інших народів і змогли зрівняти їх. Це привело до доброчинних наслідків. Але дух торгівлі, з’єднуючи народи, не з’єднує приватних осіб. У країнах, де людей надихає тільки дух торгівлі, всієї їхньої справи й навіть моральних чеснот стають предметом торгу. Разом з тим дух торгівлі породжує в людях почуття строгої справедливості: це почуття протилежно, з одного боку, прагненню до грабежів, а з іншого боку – тим моральним чеснотам, які спонукують нас не тільки переслідувати неухильно власні вигоди, але й поступатися ними заради інших людей. Можна сказати, що закони торгівлі вдосконалюють вдачі по тій же причині, по якій вони їх гублять

Торгівля розбещує чисті вдачі – про це говорив ще Платон. Одночасно вона шліфує й зм’якшує варварські вдачі, тому що доконана відсутність торгівлі приводить до грабежів. Деякі народи жертвують торговельними інтересами заради політичних. Англія завжди жертвувала політичними інтересами заради інтересів своєї торгівлі. Цей народ краще всіх інших народів миру зумів скористатися трьома елементами, що мають велике значення: релігією, торгівлею й волею

Московия хотіла б відмовитися від свого деспотизму – і не може. Торгівля, щоб зробитися міцної, вимагає вексельних операцій, але вексельні операції перебувають у протиріччі з усіма законами цієї країни. [ 1 ]