Сюжет і композиція роману М. Лермонтова ‘Герой нашого часу’

І. Історія створення роману. (Початок роботи – 1838 рік, під враженням від поїздки на Кавказ. “Бела” і “Тамань” опубліковані окремими повістями. Спочатку не задумувався як роман (збірник повістей). Але в 1820 році “Герой нашого часу” вийшов у світ. Повісті, що ввійшли до нього, зв’язані єдиною композицією і сюжетом. Головна проблема роману – особистість і час.)

ІІ. Перший у російській літературі психологічний роман. (Послідовність подій, сюжетна оповідь спеціально змінені. Мета автора – розкрити характер Печоріна.)

1. Хронологія подій. (“Тамань” (Печорін зупиняється там на шляху з Петербурга на Кавказ) – “Княжна Мері” (Печорін приїжджає на води, живе в П’ятигорську та Кисловодську, вбиває на дуелі Грушницького) – “Бела” (висланий у фортецю після дуелі під начальство Максима Максимича) – “Фаталіст” (приїжджає в козачу станицю, знайомиться з Вуличем) – “Максим Максимич” (після декількох років у Петербурзі Печорін виходить у відставку, їде в Персію. На шляху, у Владикавказ^ зустрічається з Максимом Максимичем і мандрівним офіцером). Повертаючись із Персії, Печорін умирає. Про це – у передмові до “Журналу Печоріна”.)

2. Способи розкриття психологічно складного образу головного героя. (Зміна оповідача: а) Максим Максимич (людина іншої епохи і світовідчуття; зрозуміти Печоріна не в змозі; читач зацікавлений, але робити висновки про характер Печоріна тільки зі слів Максима Максимича не може); б) мандрівний офіцер, від імені якого йде оповідання (людина одного кола з Печоріним.

Через зовнішність намагається розгадати характер героя. Цим судженням довіряємо); в) сам Печорін у “Журналі Печоріна” з передмовою автора: характер Печоріна – у заголовку книги. “Історія душі людської, наслідок спостережень розуму зрілого над самим собою”.)

ІІІ. Як завдяки композиції розкривається основна думка роману. (“Кільцева” композиція підкреслює приреченість героя.)