Про що попереджав Томас Манн у новелі «Маріо і чарівник»?

…Політика – поняття широке, воно переходить без різкого розмежування до етичних проблем. Т. Манн, з листування. 1930 рік. Італія. Залитий яскравим сонцем морський берег, «встелений м’якеньким, дрібним піском, облямований пінієвими гаями, на нього задивляються близькі гори». Здавалося б, що Творець і природа потурбувалися про те, щоб людям у такому місці було приємно, затишно і радісно відпочивати. Проте оповідач з новели Т. Манна «Маріо і чарівник», дія якої відбувається у курортному містечку Парре ді Венере, в перших же рядках говорить, що в цьому місці «злість, роздратування, напруження… висіли в повітрі». Курортники відразу відчули, що «тутешнім стосункам бракувало щирості й невимушеності». У їдальні центрального Гранд-готелю герою першого ж вечора відмовили у столикові на веранді, яку облюбували діти, бо ті затишні місця тримали для «наших клієнтів». Потім сім’ю оповідача виселили з готелю на тій підставі, що римська аристократка, котра жила у сусідній кімнаті, перелякалася коклюшу, на який нещодавно перехворіли діти. І хоча готельний лікар підтвердив, «що хвороба минула і боятися її немає підстав», адміністратор все ж таки заявив, що іноземцям «доведеться звільнити кімнати й переселитись у флігель». А коли восьмирічна дочка героя «голенька пробігла кілька метрів до води, виполоскала купальник і вернулася назад», її вчинок, тобто вчинок її батьків, викликав страшенне обурення місцевих жителів. Вони сприйняли його як «невдячність і образливу неповагу до гостинної Італії», як наругу над національною гідністю.

У чому ж причина такого задушливого морального клімату в милому курортному містечку? Новела Т. Манна змальовує той страшний час у житті Італії, коли до влади прийшли фашисти, які перш за все насаджували національну винятковість. Ідея національної вищості захопила італійців. Вони «легко ображались, надто любили демонструвати власну гідність, здавалося, зовсім недоречно, виникала боротьба національних прапорів, суперечки за авторитет і ранг; дорослі втручалися не стільки, щоб утихомирити дітей, скільки щоб рішуче захистити головні засади, виголосити гучні слова про велич і гідність Італії». Навіть діти були втягнуті в політику: «на пляжі аж кишіло юними патріотами – неприродне і дуже гнітюче явище».

Та найбільш виразним проявом розбещення людей фашистськими ідеями став сеанс страхітливого чарівника Чіполли. Ця людина, безперечно, була наділена від природи силою впливати на психіку інших, заворожувати на певний час, маніпулювати людьми. Чемного юнака він змусив показати публіці язика, порядна мадам Анджольєрі покірно «полинула за спокусником, що вабив її за собою», декількох глядачів примусив танцювати під ляскіт нагайки. Чіполло насолоджувався своєю владою над людьми, які за його наказом здійснювали вчинки, що принижують їхню людську гідність, зрікалися свого «я». «Глядачів опанувала якась розпуста, вони ніби сп’яніли, як буває пізньої ночі, втратили владу над своїми почуттями, здатність критично оцінювати вплив цієї людини і тверезо опиратися йому». Лише одна людина знайшла в собі сили протистояти злим чарам Чіполли. Кельнер Маріо, прийшовши до гями після гіпнозу, під дією якого він прийняв бридкого чарівника за кохану Сільвестру, застрелив кавальєре Чіполлу. «Жахливий, фатальний кінець. А все-таки він приніс визволення,.,»

Томас Манн, який був очевидцем зародження фашизму в Європі, попереджав людство про ту небезпеку, що нависла над ним у 30-ті роки XX ст. Проте це застереження, на жаль, не втратило свого значення з розгромом фашизму. Час від часу в різних куточках світу виникає загроза тоталітаризму. У новелі «Маріо і чарівник» письменник яскраво показав згубність поділу людства на вищі та нижчі раси, злочинність влади «сильної» особистості, що ґрунтується на приниженні інших людей. Протистояти ж проявам тоталітаризму можуть лише люди з високим почуттям власної гідності, особистості, які не зреклися свого «я», а не натовп знеособлених істот. Для того ж, щоб народ не перетворився на покірне стадо, кожна людина має дбати про збереження свого неповторного «я», активно протистояти ницості, зловживанням владою, несправедливості, жалюгщному підлабузництву в повсякденному житті.