Відповіді до теми: творчість В. Симоненка
1. Якою була мати Василя Симонєнка?
Мати Василя Симонєнка, Ганна Федорівна, народилася у селі Біївці у бідній селянській родині 1908 року.
Мати Ганни Федорівни померла дуже рано, а батько ще няньчив онука Ва силя. Дід з онуком дуже дружили. І Василь, ставши поетом, написав вражаючий вірш «Дід умер» та новелу «Дума про діда».
Ганна Федорівна все життя прожила в Біївцях і дуже пишалася цим, адже не було в Україні більш співучого села, не було таких велелюдних ярмарків, які виру вали там.
Василь Симоненко вже дорослим довго і тяжко хворів, і мама у цей важкиіі час була поряд із сином. Вона не вірила в облудні наклепи на свого сина-поета, мовчки переживала і його неміч, і смерть. Проста мужня жінка увійшла в поезію Василя Симонєнка світлим уособленням усіх українських матерів.
2. Розкажіть про студентські роки В. Симонєнка.
Після закінчення школи В. Симоненко вступив до Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Він навчався разом з унікальними студентами, які згодом стали відомими українськими поетами та письменниками: Віктор Близнець, Анатолій Москаленко, Борис Рогоза, Вадим Решетилов, Валерій Князюк та багато інших. Василь Симоненко розвивався і мужнів у добірному товаристві, з усіма однокурсниками він жив по-дружньому, по-доброму, сам був завжди спокійним, урівноваженим, добродушним. Ате якщо хтось із товаришів ішов проти совісті, то Василь ніколи не лукавив, говорив «майбутнім геніям» гірку правду в очі. Для своїх товаришів він написав п’ять заповідей і сам завжди виконував їх:
1) знати мову, якою пишеш;
2) бути освіченою людиною;
3) не бути байдужим до людей;
4) працювати до сьомого поту;
5) мати те, що від Бога, — талант.
3. Як оцінював творчість Васімя Симонєнка О. Гончар?
У 60-ті роки XX століття в літературу прийшли молоді письменники і пости, які прагнули осмислити життя по-новому. Вони протиставили свою творчість «поезії безплідній», відродили віру в добро, правду, справедливість.
Дитинство В. Симонснка було обпалене війною. Він був свідком гірких жіночих сліз над «похоронками», разом із ровесниками ніс на своїх плечах тягар повоєнної руїни. Та всі життєві труднощі загартували характер поета, привчили його до протистояння і боротьби. Розумний, самостійний у висновках В. Симоненко не піддавався впливу офіційної пропаганди, не славословив досягнень радянської владиг а уважно придивлявся до життя простих людей. Він не вишукував недоліків, а боровся з тим, що робило народ нещасним, безправним, приниженим. За молодий запал, безкомпромісність, готовність пожертвувати собою О. Гончар назвав поета «витязем молодої української поезії», безстрашним, доблесним лицарем, воїном, борцем за правду.
4. Як Василь Симоненко говорив гірку правду епохи у байках, епітафіях, притчах?
Василь Симоненко починав свою творчість із щиро патріотичних віршів. Та дуже швидко тематичний і жанровий діапазон його творів розширився. Він сміливо звертався до байки, епітафії, притчі, сатиричної казки, де висміював дармоїдів, брехунів, бюрократів, демагогів, хапуг, ледарів і просто дурнів, які заважають народу жити по-людськи. Низка епітафій — це яскравий приклад негативного ставлення поета не просто до хабарників, плазунів, заздрісників, псевдовчених, а до системи, яка породила такі явища.
Байки Василя Симоненка відповідають усім канонам цього жанру. Байки «Хміль на Дубі», «Мурка Паляниця» — це поетів сміх із людей, що чваняться чином, забуваючи про своє коріння. Байка «Лев ім’я змінив» застерігає не довіряти Левові, який кричить, що він Ягня, «бо Лев ім’я змінив, та не змінив він пащу». «Вовк-миротворець» — це досить поширений у сучасному світі тип людини, яка на словах хоче миру, але свою правду доводить тільки за допомогою зубів.
