Трагізм життєвої долі М. Хвильового та його героїв
Ким для України був Микола Хвильовий? Чим для нього була Україна? Без заперечення і без сумніву можна сказати, що Україна була його життям. Хвильовому судилася одна з найтрагічніших доль в історії українського письменства XX ст. Він був переконаним комуністом, але доклав багато зусиль для відродження української нації та її культури, для боротьби за незалежність України, керуючи такою організацією, як Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ). Арешт його товариша М. Ялового, який був першим президентом ВАПЛІТЕ, зруйнував віру письменника у правильність комуністичних ідей, яких він дотримувався і на які покладав свої надії. Як казав М. Хвильовий: “Арешт Ялового — це розстріл цілої Генерації”. Трагедія письменника була в тому, що його надії і прагнення на той час стосовно України та її майбутнього так і не здійснилися. Все, до чого він прагнув, до чого прикладав сили, було даремними зусиллями.
Не позбавлені трагізму і твори М. Хвильового. Його герої, як і він сам, пережили в житті багато розчарувань. Наприклад, героїня його новели “Кіт у чоботях”, товариш Жучок, була стриманою людиною, переповненою ідеями, але, начитавшись книжок про комунізм, вона розуміє, що можна стати людиною, яка буде вирішувати долі інших людей. Звідси і починається руйнування_душі цієї жінки. І хоч вона намагається бути корисною суспільству, але це вже не та людина.
У наступній новелі М. Хвильового “Я (Романтика)” ми спостерігаємо вже інше руйнування людської душі. Головний герой цього твору розривається між вірністю своїм ідеям і власною совістю. “Я” — це чекіст, який вважає, що може змінити світ, вбиваючи людей, які нібито не вірні ідеям тогочасного суспільства. Але з кожним пострілом в іншу людину герой вбиває у собі все те найкраще, що було у ньому. З одного боку, він розуміє, що вбивство — це страшний гріх (особливо, коли вбиваєш рідну матір), але з іншого боку — герой не може відступити від ідеї, в яку свято і щиро вірить, бо це було б зрадою самому собі. І чим дужче він заглиблюється у свою справу, тим більше падіння його душі ми спостерігаємо.
