Володька Лобода в наші дні (герой з роману О. Гончара ‘Собор’)

1968 року Олесь Гончар створив чудовий роман “Собор”. Одним із персонажів роману був молодий чоловік Володька Лобода. Цей персонаж автор ввів, мабуть, для того, щоб показати, настільки різні бувають люди. Для одних мораль і повага до минулого — це все, для інших — ніщо.

Саме до людей, які не шанують минулого, і належить керівник відділу районної культури Володька Лобода. Цей мешканець Зачіпляйки хотів зруйнувати собор, а на його місці збудувати кав’ярню або шашличну, чи щось інше, аби йому був із цього прибуток. Це людина, сенс життя якої у коштах та грошах.

Він навіть здає свого батька, заслуженого металурга, до Будинку ветеранів і забуває відвідувати. Чому і навіщо? Дуже просто, щоб отримати більше житло.

Володька — типовий представник номенклатурного діяча, функціонера, людина без честі і совісті. Як не прикро, це не видуманий персонаж, а справжній. Насправді, сьогодні є такі люди, і їх чимало. Це люди, які живуть задля кар’єри. їх ніщо не зупинить: ні історична споруда, ні осуд рідних та близьких. Ці люди заради власного бізнесу та добробуту знищують всю навколишню красу.

У наш час таких людей, як Володька Лобода, вистачає. Варто лише подивитися навколо, і все стане зрозуміло. Місто перетворилось на купу палаючих вогників, реклам та місць для розваги. Ці бізнесмени, так само як і Лобода-молодший, не мають ніякої пошани до історії, до минулого нашого народу. Ми вже звикли, що все вирішують гроші, і це дуже прикро.

Із кожним роком стає все менше парків відпочинку у місті та за його межами. Сьогодні майже неможливо тихенько посидіти у парку на лавці наодинці з природою, послухати співи птахів. І всім цим ми “завдячуємо” саме цим людям, бізнесменам, котрі на кожному кроці будують кав’ярні та шашличні, руйнуючи старі будівлі та зрубуючи дерева, та чиновникам, що дозволяють це робити. Звідки в цих людях береться стільки жорстокості? Хіба не соромно їм зраджувати своїх матерів, котрі з дитинства вчили їх берегти природу, шанувати минуле і не йти до свого щастя по головах інших?

Володці Лободі так і не вдалося зруйнувати собор у романі, тож будемо сподіватися, що й нинішні “руйнівники” згадають про совість і зупиняться.

Давайте шанувати історію і берегти храми в душах своїх!