Праця годує, а лінь псує

Ми все із самого дитинства чули багато різних приказок, які говорять про те, що не приклавши зусиль до чого не можна домогтися успіху, чули багато рад і дорікань батьків, які завжди говорили нам не лінуватися і йти вперед.

Але в ранньому віці ми ніколи не прислухаємося в думці старших і більше досвідчених людей, тим самим ми упускаємо багато часу, повернути яке потім не можна. З віком ми усвідомлюємо їхню правоту й намагаємося нагнати упущене всіма силами. Але не завжди вдається досягти бажаного результату

Чому ж ми зазнаємо поразки? Адже, здавалося б, правильно мислимо й будуємо плани на подальші дії. Але цього виявляється не досить. Головне не будувати плани – головне не сидіти, сложа руки. Не відкладати на завтра, на через годину, не звертаючи увагу на утому або поганий настрій. Потрібно йти вперед, потрібно трудитися й не зупинятися, адже, зупинившись на мить, давши волю своєї ліні, життя моментально відкидає нас назад на кілька кроків, і тоді вже складніше знову встати і йти вперед, адже вже потрібно надолужувати упущене, а це завжди неприємно.

Людина, що не бореться сам із собою не в змозі перемогти інші. Якщо ми не можемо перемогти то погане, що є усередині нас, якщо ми не можемо впоратися зі своєю лінню, то в нас ніколи не вийде здолати навколишній світ і одержати від нього всі, про що мріємо й бачимо в снах, і всі наші думки залишаться загадковою й незбутньою казкою, двері в яку нам закриває наша лінь. Ми дуже багато втрачаємо через небажання прокинутися раніше, зробити більше, піти проти свого “не хочу”, згадати слово “треба” і прости йти вперед, просто працювати, працювати над собою й для себе, для майбутнього, у якому, у наслідку, ми будемо одержувати задоволення від своїх дій зараз і від тої праці, що був прикладений для досягнення мет

Тому висловлення про те, що праця нас годує, а лінь псує повністю себе виправдує. Якщо ми зараз зможемо прикласти деякі зусилля й не здатися, навіть коли хочеться кинути всі, то в майбутньому одержимо винагороду сповна.