Повний зміст Кобыльи кораблі Єсенін С. А

1Якщо вовк на зірку завив,Виходить, небо хмарами згризено.Рвані животи кобил,Чорні вітрила воронів.Не просуне пазурів лазурьиз пургового кашлю – смороду;Облітає під ржанье бурьчерепов златохвойный сад.Чуєте ль? Чуєте дзвінкий стукіт?Це грабли зорі по пущах.Веслами відрубаних руквы гребетеся в країну прийдешнього.Пливіть, пливіть у височінь!Лийте з веселки лемент вороняч!Незабаром біле дерево сронитголовы моєї жовтий аркуш.2Поле, поле, кого ти кличеш?Або сниться мені сон веселий – Синіми кіннотами скакає жито,Обганяючи лісу й села?Ні, не жито! скакає по полю холоднеча,Вікна вибиті, навстіж двері.Навіть сонце мерзне, як калюжа,Що напрудил мерин.Хто це? Русь моя, хто ти? хто?Чий черпак у снігів твоїх накип?На дорогах голодним ртомсосут край зорі собаки.Їм не потрібно бігти в "туди" – Тут, з людьми б теплей ужиться.Бог дитини вовчиці дав,Людина з’їв дитя вовчиці.3ПРО, кого ж, кого ж петьв цій скаженій заграві трупів?Подивитеся: у жінок третийвылупляется око з пупа.Геть він! Виліз, дивиться місяцем, чиНе побачить помясистей кістки.Видно, у сміх над самим собойпел я пісня про чудесну гостю.Де ж ті? де ще одинадцять,Що світильники сисек палять?Якщо хочеш, поет, женитися,Так женися на вівці в хліву.Причащайся соломою й вовною,Теплій пісень словесний віск.Злий жовтень обсипає перстнис коричневих рук беріз.4Звірі, звірі, приидите до мнев чашки рук моїх злість виплакати!Не пора ль перестати лунев небесах хмари хлебтати?Сестри – Суки й брати кобели,Я, як ви, у людей у загоні.Не потрібні мені кобил кораблии вітрила вороньи.Якщо голод зі зруйнованих стенвцепится в мої волосся, – Половину ноги моєї саме знімання,Половину віддам вам висмоктувати.Нікуди не піду з людьми,Краще разом издохнуть із вами,Чим з улюбленої підняти землив божевільний ближній камінь.5Буду співати, буду співати, буду співати!Не скривджу ні кози, ні зайця.Якщо можна про що вболівати,Виходить, можна чому посміхатися.Всі ми яблуко радості носимо,И розбійний нам близький свист.Зріже мудрий садівник осеньголовы моєї жовтий аркуш.У сад зорі лише один шлях,Згризе гаю жовтневий ветр.Усе пізнати, нічого не взятьпришел у цей мир поет.Він прийшов цілувати корів,Слухати серцем вівсяний хрускіт.Глибше, глибше, серпи віршів!Сип черемшиною, сонце – кущ!<1919>