Аналіз вірша Бальмонта «Фантазія» – Бальмонт К. Д

Вірш «Фантазія» Бальмонт написав в 1893 році. Поет описав у ньому сплячий зимовий ліс. У цьому добутку він використовував якусь гру ліричної уяви, а також власного скороминущого враження

У більшій частині вірша його ліричний герой – лише спостерігач і тільки ближче до фіналу він стає активніше. Потім у добутку з’являється містичний підтекст: поет зауважує «парфумів ночі», їх «спрагу бога, спрагу віри». Ліричний герой почуває в загадкових обрисах лісу щось неземне, таємниче, недоступне для людського розуму

Ліричний сюжет вірша – спокій і тиша різко переміняються рухом і відчуттям суму, тривоги, що наростає з кожною миттю. І знову наступає затишок і спокій «без борошн, без страданья».

Природні стихії – ліс, вітер, заметіль – оживлені уособленням

Видно, що у вірші все живе, почуває, рухається: ліс «спокійно дрімає», « шепотять ялини, шепотять сосни» і т. д.

Образи Бальмонта повітряні, розпливчасті, позбавлені чітких обрисів. «Фантазія» по сьогоденню пронизана райдужними відблисками світла. Все потопає в «світлому дощі», «іскрах місячного сиянья», навіть сни – світлі і ясні

Даному добутку властив музикальність. Завдяки легені потоку звуків створюється враження ніжного хлюпання, дзюркоту. Музикальність доповнюється й повторенням деяких слів: пенье, сиянье, віщих, тріпотять, внемлют, дрімають. Рими використовуються також усередині рядка

Поет – Символіст прибігає до анафор: мчаться – мчаться, спрага – спрага, шепотять – шепотять, точно – точно.

Щоб підкреслити співучу сонливість, тривожність, таємничість, а іноді й романтичність, Бальмонт застосовує виразні засоби мови, тому вірш відразу набудовує читача на потрібне сприйняття. Дуже часто автор використовує уособлення й риторичні питання

Бальмонт міг безпосередньо сприймати навколишній світ, умів лірично виражати відтінки щиросердечного настрою. «Фантазія» насыщенна глибокою художньою виразністю, що малює в уяві прекрасні, незвичайні картини