Зображення тяжкого і беззахисного існування галицького селянства в повісті Івана Франка ‘Перехресні стежки’

I. Вся творчість письменника — це відчуття обов’язку перед своїм народом.

II. Життя Галичини у повісті Івана Франка “Перехресні стежки”.

1. Жорстокість і насильство влади щодо народу, нещадне гноблення чиновників і панів, несправедливість суду.

2. Протиставлення стану багатих та бідних у повісті (“холодний, голодний люд; панський двір, мов зуби величезного звіра”, селяни, що низько кланяються всякому панові).

3. Безправ’я галицьких селян в умовах Австро-Угорської імперії.

III. Герої повісті “Перехресні стежки”.

1. Головний герой повісті — адвокат Євгеній Рафалович (чесна, справедлива, рішуча людина, відчуває обов’язок перед людьми, біль, відчай, зневіру в справедливість).

2. Шнадельський — сільський пан (користується неосвіченістю, довірливістю, наївністю селянства).

3. Граф Кшивотульський (самовласний, жорстокий, селян карає власноручно, без суду).

4. Селянин, що заблукав, шукаючи худобу (з погляду Рафаловича, в ньому відбилася доля всього українського народу: “стоїть заблуканий селянин, серед шляху між минулим і майбутнім…”

IV. Віра в пробудження національної свідомості та активності українського селянства

В повісті “Перехресні стежки” (оптимістичне закінчення).