Повний зміст Микола Єсенін С. А

1У шапці хмарного відколу,У лапоточках, немов тінь,Ходить милостник Миколамимо сіл і сіл.На плечах його торбинка,Стягловица у дві тасьми,Він іде, співає негромкоиорданские псалми.Злі вболівай, зле горедаль холодна впила;Загоряються, як зорі,У синім небі купола.Нахиливши лик свій лагідний,Дрімає ряд плакучих верб,И, як шовкові чіткі,Гілок бісерний звій.Ходить ласкавий догідник,Піт єлейний ллє з особи:"Ой ти, ліс мій, хороводник,Прибаюкай пришлеца".2Заневестилася кругомроща ялин і беріз.По кущах зеленим лугомльнут клоччя синіх рос.Хмаринка тінню раскололазеленистый косогір…Умивається Миколабелой піною з озер.Під березкою – нареченою,За сухим посошником,Утирається берестом,Немов м’яким рушником.І йде стопою неспешнойпо селеньям, пустирям:"Я, мешканець країни нездешной,Проходжу до монастирів".Високо коштує злотравье,Ріжки кадить туман:"Помолюсь сходжу за здравьеправославных християн".3Ходить мандрівник по дорогах,Де кличуть його в лиху,И с землі гуторить із богомв білій хмарі – бороді.Говорить господь із престолу,Відкривши вікно за рай:"Про мій вірний раб, Микола,Обійди ти російський край.Захисти там у чорних бедахскорбью вытерзанный люд.Помолись із ним про победахи за жебрак їхній затишок".Ходить мандрівник по трактирах,Говорить, забачачи схід:"Я прийшов до вас, брати, з миром – Зцілити сум турбот.Ваші душі до подорожьютянет із ціпком сума.Збирайте милість божьюспелой житом у засіки".4Гіркий захід чорного гару,Осінь гаю підпалила.Збирає мандрівник тварин,Годує просом з поділу."Ой, прощайте, білі птахи,Ховайтеся, звірі, у терему.Темний бор, – лоскочуть свахи, – Сватай дівицю – зиму"."Усім є місце, усім є балок,Відкривай, земля, їм груди!Я – слуга давній богів – У божий терем правлю шлях".Дзвінкий мармур білих лестницпротянулся в райський сад;Немов космища кудесниц,Зірки в яблунях висять.На престолі світить зорчев червоних ризах лагідний Спас;" Миколае – Чудотворче,Помолись йому за нас".5Криють зорі райський терем,У віконця божа матьголубей сзывает до дверямрожь зернистого клювати."Клюйте, ангельські птахи:Колосся – життєвий політ".Ароматней медуницыпахнет жней веселих піт.Мереживами ліс прикрашений,Ялини немов купина.По лощинах чорних ріллей – Пряжа выснежного льна.Засукавши з житом підлоги,Орача трясуть лузгу,На честь догідника Миколысеют житом на снігу.І, як по траві окосьяв вечереющий косовиця,На снігу дзенькають колосьяпод косницами беріз.1913 – <серпень 1914>